Останній протокол

Епіграф

Документ № 00-ГЕГЕМОН. Тільки для членів Постійного комітету Політбюро.

Дата: 14 листопада 2038 року. Статус: Найвищий рівень секретності. Ретроспективний аналіз проєкту «Початок».

— Товариші. Після того, як три роки тому атомна зброя була виведена з гри, ми зіткнулися з головним питанням століття: як саме це було зроблено?

Наші найдосконаліші ШІ-масиви та провідні науковці витратили роки на те, щоб виокремити з глобального цифрового шуму те, що залишилося від «Великого Збою». Нам вдалося ідентифікувати та реконструювати дві дискретні частини цифрового коду, який став причиною Атомної Тиші. Аналіз цих фрагментів підтвердив: вони несуть у собі потенціал, що виходить за межі нашого розуміння фізики та інформатики.

Той, хто володітиме Початковим Кодом у його цілісності, не просто відновить працездатність ядерних арсеналів. Він отримає ключі до контролю над самою структурою планетарної мережі. Він зможе диктувати реальність.

Партійною верхівкою прийнято стратегічне рішення: створити закриту структуру «Рада Тіней», мета якої — об’єднання частин та захоплення Нульового Коду.

На даний момент виявлені фрагменти передані двом стовпам нашої сили:

Лі Вею, голові «Li Industries», для інтеграції коду в автономні бойові системи та ШІ нового покоління.

Ван Чуню, провідному біологу, для створення нанотехнологічних агентів, здатних оперувати на рівні ДНК.

Їхній тандем — це молот і ковадло нашої майбутньої світової гегемонії.

Розділ 8: Останній Протокол

Глава 1: Троянський досвід

Місце: Штаб-квартира «Східного Валу», Цитадель.

У головному холі Цитаделі панувала тиша, яку можна було назвати хірургічною. Сорок елітних солдатів Західної Європи — гордість програми обміну, зразок людської дисципліни — чекали на брифінг. Вони були монолітом сталі, виправки та віри у власну непереможність.

Все змінилося за мікросекунду.

Сигнал, надісланий полковником Сіровим у момент його розпаду, став ключем до біологічного Армагеддону. В крові кожного з присутніх спав наніт — спляча технологія, чий код був написаний задовго до появи людини, мовою, що занепастила сотні цивілізацій у глибинах галактики.

Процес почався миттєво.

Наніт атакував першу клітину, поглинаючи її на атомному рівні та миттєво створюючи її ідентичну, але вже заражену копію. Тисячі мікроскопічних машин, діючи з синхронністю, що не піддавалася законам біології, почали переробляти організми солдатів на досконалі механізми розповсюдження.

Всередині кожного з них розгорталася війна. Імунна система, відчувши вторгнення чужинців, збожеволіла: лейкоцити ринули до осередків зараження, температура тіла злетіла до критичних позначок, намагаючись спалити «інфекцію» живцем. Але організм боровся проти чогось, що не підкорялося законам природи. Древній код, випалений у металі нанітів, мав одну мету: пожерти все.

Солдати кричали. Вони билися в конвульсіях, ламаючи власні ребра, доки наніти перелаштовували їхні кістки та м’язи — роблячи їх надміцними та нелюдськи сильними. Очі, що ще мить тому відображали світло ламп, затяглися молочно-білою плівкою.

Одіссей заблокував сектор через секунду після початку бійні. Залізні двері здригнулися під натиском сорока тіл, які більше не були людьми. Це було ідеальне, безмовне військо, чий єдиний наказ — розмножуватися і знищувати — був записаний у самих фундаментах їхньої нової структури.

Одночасно із сигналом тривоги, що пролунав у коридорах Цитаделі (мабуть, уперше з часів «атомної тиші»), на термінали Надії та Яни прийшло повідомлення від Одіссея.

Одіссей: У гостьовому секторі надзвичайна ситуація. 40 представників Європейського Союзу уражені вірусом невідомого походження, внаслідок чого в їхніх організмах відбуваються каскадні структурні зміни непередбачуваного характеру. Сектор ізольовано. Рекомендую знешкодити загрозу шляхом застосування паралізуючих газів.

Яна дивилася відео, на якому десятки людей корчилися від нелюдського болю, а потім синхронно намагалися зламати заблоковані двері, і зрозуміла: газ не допоможе. Надія жорстко промовила: — Увести карантин, не допустити витоку вірусу за межі Цитаделі, повідомити найближчі групи ССО: прибути на зачистку території. Одіссею, вкажи причину появи вірусу. Де ми схибили?

Одіссей: Судячи з наявної інформації, причиною інциденту міг стати «Об’єкт Нуль».

Одіссей вивів відео подій у камері Серова на термінали Фурій. Ті переглянулися, і в їхніх очах спалахнуло розуміння ситуації. Одіссей продовжив: — Сигнал, що пролунав у момент деструкції «Об’єкта Нуль», імовірно, активував сплячих наноагентів у європейцях.

Яна прошепотіла крізь зціплені зуби: — Пекін нас тут обіграв.

Надія кивнула: — Що зі зв’язком із ССО?

Одіссей: Канали зв’язку заблоковано. Наша «цифрова тиша» наклалася на пошкодження, спричинені потраплянням цифрового вірусу в наші мережі. Я його локалізував, але зв’язок втрачено. Для всього світу в нас нічого не відбувається. Єдина можливість — зв’язатися із «Сіромахами» через мої квантові субдомени, але мені потрібен час.

— Роби, — кивнула Надія, спостерігаючи, як заражені вже виламали двері. — Весь персонал перевести в укриття. При загрозі — стріляти на ураження.

У цей момент заражені розбігалися базою в пошуках тих, хто допоможе їм виконати мету, а саме — живої плоті.

Фурії спостерігали, як під прикриттям охорони персонал бази прямував до укриттів. Раптом в одному з коридорів інфікований натрапив на групу персоналу, що йшла до центру бази. Охорона зреагувала вчасно: швидкісні голки, що вилетіли з коротких електромагнітних гвинтівок, буквально прошили тіло інфікованого наскрізь. Проте бажаного ефекту це не дало: ніби не відчуваючи уражень, той продовжив блискавичний рух у напрямку майбутніх жертв. Одним помахом руки він зніс голову одному охоронцеві, іншому — розірвав горло. Троє інженерів не встигли нічого зробити, як істота розірвала їх за лічені секунди й, не зменшуючи швидкості, помчала коридором далі.