Глава 5. Тривога в Катарі: Бунт проти рабства

Глава 5. Тривога в Катарі: Бунт проти рабства

Катар, Доха. Vilaggio Mall

Vilaggio Mall — це не просто торговий центр, а справжній палац сучасної розкоші. Його інтер’єри нагадують венеційські вулички: під куполом із розписаним небом звиваються мармурові алеї, а вздовж них — бутики світових брендів, де кожна вітрина блищить, мов коштовність. Там можна побачити Dior, Gucci, Louis Vuitton, Chanel — усе, що створено для тих, хто звик до елегантності без компромісів. У центрі — канал із гондолами, що повільно ковзають водою, додаючи простору нотки романтики й театральності.

Саме там, серед ароматів парфумів і дзвону кришталевих люстр, принцеса Емма перебирала нову колекцію сумочок. Її постава була граційною, а очі — сяяли, як перли на шовку. Вона втілювала спокій і витонченість, успадковану від матері Лейли, першої наложниці еміра Ібрагіма.

Та її безтурботність порушила поява шейха-принца Тимофія аль-Шафа, її старшого брата. Він ішов упевнено, в білому костюмі з золотими елементами, а поруч — Арлетта, його нова дружина. Бразильська модель, висока, струнка, з засмаглою шкірою, трималась поруч із чоловіком, мов трофей, але в її очах вже жевріла цікавість до блиску бутиків.

Нещодавнє розлучення Тимофія з принцесою Еман залишило шрами в родині. Еман, зухвала й горда, не пробачила зради. Її погрози — не просто слова. Вона мала зв’язки, мала вплив, і вже натякала, що Тимофій та Арлетта ще пошкодують.

Емма, помітивши їх, ледь усміхнулась, але в її погляді промайнула тінь тривоги. Вона знала: навіть у найрозкішнішому місці, де панує аромат троянд і музика брендів, родинні бурі не вщухають.

– Привіт, Еммо! – Тимофій спробував здаватися привітним, але в його голосі відчувалася напруга.

– Привіт, брате, – відповіла Емма, трохи розгублено, але швидко взяла себе в руки. – Не очікувала зустріти вас тут.

Арлетта привітно посміхнулася Еммі, але її погляд вже жадібно вивчав полиці з аксесуарами, вибираючи щось до свого гардеробу.

– Я думала, ти хотіла допомогти мені обрати сумку, – сказала Емма, ледь помітно підморгнувши Арлетті, намагаючись розрядити незручну ситуацію.

– З задоволенням! – вигукнула Арлетта, її очі заблищали від передчуття.

– Я завжди рада гарним аксесуарам.

Тимофій, спостерігаючи за їхнім жвавим інтересом до сумочок та прикрас, почав нервово поглядати на свій дорогий годинник. Шопінг ніколи не був його улюбленим заняттям.

– Мабуть, я піду вип'ю кави. Шопінг – це не для мене, – сказав він з награною усмішкою, звертаючись до Емми. Емма, стримуючи усмішку, швидко озирнулася і, подаючи братові уявне замовлення, сказала:

– Не забудь круасан з лате з золотом для мене та Арлетти, будь ласка. Тимофій кивнув і, трохи замислившись, попрямував до невеличкої кав'ярні, розташованої прямо в бутику.

Емма тим часом зупинила свій вибір на елегантній чорній сумці з вишуканими золотими акцентами, а Арлетта вже захоплено розглядала коштовні ювелірні вироби. Їхню розмову несподівано перервав розпачливий крик з вулиці. Обидві жінки обернулися і побачили жахливу картину.

На вулиці стояла жінка в традиційному арабському одязі, її обличчя було спотворене горем. Вона відчайдушно благала озброєних військових повернути їй сина.

– Будь ласка! Відпустіть його! Він не злочинець! – кричала вона, хапаючи солдата за рукав. Її голос зривався від ридань, але солдати залишалися невблаганними.

Емма та Арлетта з жахом спостерігали, як повз їхній бутик проходили озброєні військові, стримуючи натовп розлючених людей. У центрі цієї процесії йшов чоловік у важких ланцюгах. Його вели силоміць, штовхаючи вперед. Стало зрозуміло, що його схопили і перетворили на раба, як і багатьох інших. Ланцюги брязкали на кожному його кроці, а військові грубо підганяли знесилених людей. Було видно, що багато хто чинив опір такому свавіллю, адже нещодавно, завдяки зусиллям королеви Брітні, було відновлено закон про справедливу працю, і повернення рабства викликало загальне обурення. Тих, хто не підкорявся новій владі, безжально перетворювали на рабів.

– Це жахливо, – прошепотіла Емма, закриваючи рота рукою, її обличчя зблідло від побаченого. – Він став рабом…

Арлетта стояла в повному шоці, її очі широко розплющилися від жаху. – Що відбувається? – прошепотіла вона, ледь чутно. – Як таке можливо?

Емма стиснула кулаки. Оглянувши натовп, вона помітила, що кількість людей у ланцюгах зростає. Вони були пригнічені, налякані, їхні обличчя відображали безвихідь. Жінки, старі, діти – всі йшли в одній колоні рабів.

– Це… закон, який змінився, – сказала Емма з важким зітханням, усвідомлюючи, що все це пов'язано з новою політикою, яку підтримує королева Брітні. – Це все справа рук королеви Брітні. Вона відновила закон про рабів.

Саме в цей момент до них повернувся Тимофій. Побачивши, що відбувається на вулиці, він від несподіванки випадково перекинув чашку з кавою та круасан на столик.

– Що це за неподобство? – обурився він, його обличчя спотворила гримаса гніву. – Це ж просто дикість!

Емма рішуче обернулася до брата.

– Брате, ми повинні щось зробити. Це неправильно. Ці люди… вони стали рабами! Ми не можемо просто дивитися, як це відбувається.

Арлетта подивилася на Емму, її обличчя було сповнене жаху та рішучості.

– Я не можу просто стояти і дивитися, – сказала вона твердо. – Я хочу допомогти.

Тимофій потер чоло, його погляд ковзнув між сестрою та її подругою.

– Гаразд, давайте діяти. Я поговорю з нашим братом Саввою. Він тепер тимчасовий емір, можливо, у нього є рішення. Але не обіцяю, що це буде просто.

Емма рішуче кивнула. Всі троє, сповнені рішучості знайти вихід із цієї жахливої ситуації, попрямували до виходу з бутика, готові протистояти новому свавіллю в їхньому королівстві. Тривога та гнів стискали їхні серця, але водночас палала надія на справедливість.

У залі засідань панувала тиша, перервувана лише тихим шелестом паперів. Його Величність, Тимчасовий емір Савва аль-Шаф, сидів за великим столом, оточений радниками. Вони обговорювали нагальні питання податкової політики для громадян, і Савва уважно вислуховував думки кожного, намагаючись знайти оптимальне рішення для фінансового благополуччя свого королівства.