Глава 34. Клятва перед бурею

Глава 34. Клятва перед бурею

Аль-Захірі, Катар

Вечір був теплим і спокійним.

Принц Руслан та Мин Со неквапливо йшли стежкою, що вела від пекарні Зухри, яка пригостила їх самсою.

Вони розмовляли про життя, коли раптом Мин Со з усмішкою повідомив:

— Руслан, у мене є новина... Те Йон чекає дитину.

Принц Руслан підняв брови від здивування, а потім його обличчя освітила щира радість.

— Це чудово! Вітаю тебе, друже!

Він поплескав Мин Со по плечу, щиро радіючи за нього.

— Ти будеш хорошим батьком. А Те Йон—чудовою матір’ю.

Мин Со кивнув, його очі сяяли щастям.

— Дякую друже. Я сподіваюся, що зможу дати їй та дитині безпечне життя. Але поки ми в бігах, я не впевнений...

Принц Руслан задумався.

Він знав, що Те Йон все ще в розшуку, і якщо у королівському палаці дізнаються правду про неї, це може призвести до катастрофи.

— Ми знайдемо вихід, Мин Со. Я не дозволю, щоб з вашою родиною щось сталося.

Руслан глибоко зітхнув і вирішив довіритися другу.

— Я теж збираюся зробити важливий крок... Я хочу зізнатися Каті, хто я насправді. Я хочу одружитися з нею, приведу її до палацу щоб познайомити з моєю сім'єю. Сьогодні день народження моєї сестри Крістіни, і я повинен це зробити.

Мин Со здивовано глянув на нього.

— Ти впевнений? Це змінить усе. Вона може не прийняти це... або їй буде складно змиритися з твоїм справжнім життям.

Принц Руслан твердо кивнув.

— Я її кохаю. І більше не хочу жити у брехні. Катя повинна знати правду.

Ще до того, як Мин Со зміг відповісти, раптом появилася поліція.

Принц Руслан завмер, його серце затримало удар—невже батько-емір дізнався?

У двері увірвалися поліція, їхні жорсткі голоси пролунали по всьому дому.

Вони грубо схопили Те Йон, яка не встигла нічого зрозуміти.

— За наказом еміра Ібрагіма аль-Шафа ти арештована за приховування особистості! — гримнув командир варти.

Мин Со намагався бігти, бажаючи вихопити дружину з рук поліції.

Але Руслан утримав його, розуміючи, що зараз вони нічого не можуть зробити.

— Ні! Залиште її! — закричав Мин Со, але його схопив Руслан і відтягнув назад.

Те Йон дивилася на принца Руслана, її очі благали—спаси нас.

Руслан стиснув кулаки, але знав—якщо він атакує, його теж арештують.

Її забрали.

Мин Со впав на коліна, його погляд заповнився відчаєм, коли він дивився вслід дружині.

— Я не зміг її захистити...

Руслан підняв його, його голос був твердим:

— Я клянусь, я у всьому розберусь. Ми врятуємо її.

Він знав, що час діяти швидко.

Поїздка на день народження Крістіни відкладалася.

Тепер важливішим було врятувати Те Йон—жінку, яка чекала дитину і прагнула жити спокійно.

І Руслан відкладав навіть своє зізнання Каті—зараз було не до того.

Вся деревня Аль-Захіра бушувала.

Новина про арешт Те Йон розлетілася миттєво.

Люди обурювалися—як таке могло статися?

Вона ж нічого поганого не зробила.

Принц Руслан вийшов до людей, його погляд був серйозним.

Він підняв руку, закликаючи до спокою.

— Я у всьому розберуся. Обіцяю.

Його слова прозвучали рішуче, але в глибині душі він знав—це буде нелегко.

Катар, Доха

На день народження принцеси Крістіни зібралися численні гості—представники високого суспільства, члени королівської родини Аль-Шаф, важливі особи Катара.

Усі були в очікуванні святкування, крім однієї родини—династії Кадербаїв, які не змогли приїхати з особистих причин, також відсутня колишня королева Фейза та королева Феріде.

Королева Олена сяяла у своєму жовтому дизайнерському платті з тонкою золотистою вишивкою, що красиво переливалася під світлом люстр. Вона доповнила образ золотими сережками, браслетами та вишуканим кольє з білого золота. Поруч стояв її чоловік, емір Ібрагім, який, як і вона, був задоволений тим, що в палаці зібралися найвпливовіші люди.

Та раптом все змінилося.

Принцеса Ліза повернулася в Катар і привела з собою Олафа—чоловіка, якому тут не місце.

Олена та Ібрагім помітно напружилися. Олаф не мав права бути тут. Колись його ув’язнили, а потім відпустили з умовою, що він більше ніколи не зустрінеться з Лізою. Але він порушив цей наказ.

Ібрагім уже хотів підступити до нього, але Олена зупинила його твердим, але спокійним голосом:

— Не варто показувати свою злість перед гостями.

Емір стиснув кулаки, але зробив вигляд, що все добре.

Їм доведеться удавати, що все в порядку, але чи справді вони це стерплять?

Усі принцеси були розкішно вбрані, їхні сукні сяяли в світлі королівських люстр, кожна з них виглядала елегантно та велично.

Але раптом вони зупинилися, помітивши старшу сестру Лізу, яка привела Олафа.

На їхніх обличчях з’явилася незадоволеність.

Вони нехтували його присутністю, знаючи, що він не мав права бути тут.

Принцеси, зібравшись у боковому залі, обговорювали ситуацію з Лізою та її вибором.

Еліс скептично похитала головою, її голос звучав стримано, але твердо.

— Олаф не повинен бути тут. Це приниження для нашої родини.

Віолетта злегка нахмурилася, погоджуючись:

— Батьки мовчать, але ми знаємо—вони не пробачать цього.

Сабіна з Жасмін обмінялися стривоженими поглядами.

— Вона знехтувала традиціями… І відмовилася від Таріка, хоча він був їй гідним нареченим, — прошепотіла Сабіна.

Сьюзі з Амірой обмінялися стривоженими поглядами та Аміра перехрестила руки:

— Ліза веде себе так, наче їй байдуже. Але якщо вона йде проти сім’ї, нехай не чекає підтримки.

З іншого боку, принцеси Вікторія, Крістіна, Мія та Сафія були більш стриманими.

Крістіна поглянула на Лізу з легким співчуттям.

— Це її вибір. Ми не можемо змусити її змінитися.