Глава 30. Сімейна вечеря

Глава 30. Сімейні вечеря

Минуло два тижні.

Бразилія, Ріо-де-Жанейро.

У розкішному особняку, на пишному ліжку, лежав шейх-принц Тимофій зі своєю юною коханою Арлеттою. Вони проводили час разом, і це була вже третя ніч, яку вони залишалися удвох, насолоджуючись моментами близькості та любові. Вони бачилися вже тричі, і кожна зустріч була сповнена тепла та ніжності.

Ранок настав. Вони лежали в обіймах, коли Арлетта вирішила підвестися, одягнутися і привести себе до ладу, щоб виглядати ще красивіше для шейха-принца, в якого вона закохалася. Тимофій залишився лежати, спостерігаючи за нею з любов’ю в очах. Він зрозумів, що щастя зовсім поруч, у цих простих, але таких важливих моментах.

Коли вони сіли за розкішний сніданок, на столі були свіжі круасани, соковиті фрукти, ароматна кава, ніжний йогурт і мед. Вид із тераси був неймовірним: океан омивав берег, а навколо розквітали пахучі квіти.

Шейх-принц Тимофій почав розмову зі своєю Арлеттою, ніжно тримаючи її за руку:

— Ти для мене дуже важлива. Я хочу, щоб ти переїхала до мене і стала моєю першою наложницею, поки я не розлучуся з дружиною.

Арлетта сиділа в розгубленості, адже вона давно чекала моменту, коли Тимофій запропонує їй щось подібне. Тимофій продовжив:

— Я не буду забороняти тобі займатися кар’єрою. Навіть більше, я організую показ мод, де ти зможеш позувати як починаюча модель.

Арлетта, хоча й була рада, все ж хвилювалася. Вона боялася, що її мати й бабуся заборонять їй їхати до Катара. Вони не знали, що Арлетта зустрічається з шейхом-принцом, і що завдяки його фінансовій підтримці їхня сім’я живе добре.

Тимофій, тримаючи її за руки, заспокоював:

— Не хвилюйся через це. Я хочу познайомитися з твоєю родиною і зізнатися їм, що люблю тебе. Я маю намір розлучитися з дружиною, щоб бути з тобою.

Арлетта була в захваті, її серце наповнилося надією. Вона подумала, що все може вийти. Вони вирішили негайно їхати до її родини, щоб отримати їхнє схвалення на переїзд до Катара.

Україна, Дніпро.

Королева Олена вирушила в гості до своєї сестри Юлі. Вечеря мала відбутися в затишній домашній атмосфері, наповненій теплом і сімейною близькістю. Коли Олена увійшла до їдальні, її погляд одразу зупинився на сестрі Люді, яка сиділа за столом разом зі своїм нареченим Віктором. Зараз, знаючи більше про Віктора, Олена зрозуміла, що їй доведеться порозмовляти з ним, щоб з’ясувати всі деталі й попередити Люду про потенційні небезпеки.

Біля столу також була друга сестра, Альбіна, яка прийшла зі своїм новим кавалером. Їй було сорок років, але її обранець був на двадцять років молодшим, студентом. Альбіна мала єдину доньку Аню, і Олена лише злегка усміхнулася, побачивши сестру з молодим чоловіком. Її вибір не здивував королеву, яка вже звикла до її стилю життя, хоча цього разу вона стрималася від будь-яких коментарів. Тільки Іра не могла приїхати через сімейні обставини.

Гості чекали на господиню дому, і через кілька хвилин до кімнати увійшла Юля. Їй було сорок сім років, але вона сяяла як завжди, попри те, що чекала четверту дитину. Її дві доньки й син вже знали про вагітність, але про нового чоловіка, який мав стати батьком її четвертої дитини, не було відомо навіть сестрам. Юля вирішила представити його пізніше, і напружене очікування додавало зустрічі прихованої інтриги.

Усі звернули увагу на коханого Юлі. Він був іншої національності — із Лівану. Його вигляд був скромним, звичайним: спортивна кофта, штани, капелюх і борода. Його звали Азім, і він працював вантажником тимчасово, поки шукав іншу роботу. Він був трохи молодшим за Юлю, але це не заважало їм розуміти одне одного.

Юля, яка працювала санітаркою в лікарні, познайомилася з Азімом, коли допомогла йому знайти кабінет лікаря. З цього моменту між ними зав’язалася історія, яка призвела до великого кохання. Тепер Юля була на сьомому місяці вагітності та вирішила нарешті познайомити Азіма зі своїми сестрами.

Усі сестри були в шокові, коли дізналися, що у Юлі арабський коханий. Особливо здивувалася Олена. Вона думала, що була єдиною, хто вийшла заміж за араба, але тепер з’явився ще один у їхній родині. Проте зовнішній вигляд Азіма, його манери та стиль одягу викликали у Олени та інших сестер неприховане невдоволення.

Азім, у спортивній кофті, штанах, капелюсі й бороді, здавався їм занадто простим, особливо для Юлі, яка завжди намагалася виглядати елегантно.

Юля, тримаючись за великий живіт, почала знайомити своїх сестер і їхніх наречених:

— Мої дорогі, знайомтеся, це мій коханий Азім.

Азім із усмішкою сказав:

— Дуже приємно! Можете називати мене просто Азі, ахахах.

Він засміявся разом із Юлею, ніжно торкнувшись її грудей, але Юля відштовхнула його, знаючи, що це непристойно перед сестрами та їхніми чоловіками.

За столом почали їсти рибу, м’ясо, пити вино, святкуючи знайомство. Азім був веселим і жартівливим, більше спілкувався з нареченими сестер Юлі. У них було багато тем для розмови.

Олена уважно спостерігала за поведінкою Азіма. Раптом він запитав у неї:

— А де твій чоловік, емір?

Олена відповіла:

— Він по важливих справах поїхав, тому не зміг приїхати.

Олена серйозно запитала в Азіма:

— У мене до тебе важливе питання: коли ти плануєш зробити пропозицію нашій сестрі Юлі? Адже вона чекає від тебе дитину.

Люда разом із Альбіною також хотіли почути відповідь Азіма. Азім упевнено сказав:

— Ваша сестра Юля каже, що їй штамп у паспорті не цікавий, так само як і прописка. Ну, звісно, прописка могла б зацікавити, але це неважливо.

Азім обійняв Юлю й почав її лоскотати, сміючись. Усі сиділи й спостерігали за ними. Юля сказала всім: — Яка прописка, який штамп? Головне, що ми любимо одне одного, і я щаслива з ним. Порадійте за нас.

Поки Юля з Азімом сміялися, Люда шепотіла сестрам: