Глава 27. Заручини під загрозою

Глава 27. Заручини під загрозою

Служниця Мона з’явилася перед Брітні, яка відпочивала у своїй розкішній кімнаті, одягнена в елегантне червоне вбрання. Вона впевнено йшла довгим коридором, знаючи, що несе важливі відомості, які можуть змінити хід подій.

— Пані Брітні, я дізналася дещо важливе, — промовила Мона, стримано схиляючи голову.

Брітні ліниво підняла погляд, не приховуючи невдоволення через непрохану гостю.

— Ти прийшла з новинами? — її голос звучав холодно. — Що ж, говори.

Мона не стала зволікати і одразу перейшла до суті. Вона розповіла Брітні про те, що принц Даніель уже давно приховує своїх почуттів, як він провів минулий вечір у домі Фейзи, повністю віддаючи своє серце дівчині на ім'я Самія.

На губах Брітні з’явилася усмішка.

— Цей принц Даніель… — тихо промовила вона, стискаючи кулаки. — Він не повинен мені заважати.

Вона різко підвелася, її очі спалахнули гнівом.

— Ми обидві знаємо, що він — перешкода на шляху до нашої мети. Савва, мій наречений, повинен стати наступним еміром, а не цей жалюгідний Даніель! Якщо його прив’язаність до бідної Самії продовжиться, це стане його слабким місцем, і я не можу цього допустити.

Вона задумливо пройшлася по кімнаті, обдумуючи наступний крок.

— Я доповім про це головній королеві Олені. Нехай вона вирішить, що робити з ними. А коли емір Ібрагім остаточно розчарується в синові, Савва займе його місце, і ми правитимемо Катаром.

Її голос був крижаним, рішучим. Брітні завжди була готова використати будь-які засоби, щоб досягти бажаного.

Мона, задоволена тим, що її інформація виявилася корисною, тихо усміхнулася, спостерігаючи за реакцією пані.

Тим часом у розкішній кімнаті щаслива і прекрасна принцеса Вікторія, вдягнена в елегантну рожеву нічну сорочку та халат, мило розмовляла по Zoom зі своїм коханим Дем’яном. Їхня бесіда була теплою, наповненою ніжністю та очікуванням довгоочікуваної зустрічі.

Тим часом служниці дбайливо наводили лад у кімнаті. Соломія акуратно прибирала і складала її двоспальне ліжко, доводячи простір до бездоганного вигляду. Анетта принесла розкішний сніданок на витонченому підносі — запашний чай, мед і ніжний йогурт.

А Чок Ін, одягнена у витончений рожевий ханбок, ретельно підбирала вбрання для принцеси Вікторії до майбутньої заручин Даніеля. Вона також підготувала другий, більш повсякденний вбрання, який Вікторія має одягнути після завершення розмови з Дем’яном.

Кімната наповнювалася м’яким світлом і ароматами ранкової гармонії, а Вікторія відчувала себе оточеною турботою та коханням.

Раптом двері різко відчинилися, і до кімнати стрімко увійшла принцеса Емма, супроводжувана своєю служницею Дафною. Вона була схвильована, її очі палали тривогою. На ній було елегантне синє плаття, а пряме волосся м’яко спадало на плечі. На чолі виблискувала витончена східна прикраса, надаючи її образу ще більшої величності.  

Принцеса Вікторія, помітивши сестру, саме закінчила розмову зі своїм коханим Дем’яном. Її усмішка зникла, коли вона побачила вираз обличчя Емми. Вікторія одразу перемкнула увагу на сестру.  

Ема швидко окинула поглядом служниць і тихо, але наполегливо попросила, щоб вони залишили кімнату.  

Розуміючи серйозність моменту, Вікторія кивнула та лагідно подякувала служницям за їхню допомогу.  

Служниці, схиливши голови на знак пошани, покинули покої. Дафна також схилилася перед принцесою Еммою, а потім мовчки вийшла, залишивши сестер наодинці.  

Коли двері зачинилися, Вікторія уважно подивилася на Ему.  

— Що сталося? — її голос був спокійним, але настороженим.  

Ема глибоко вдихнула, готуючись до розмови.  

Принцеса Ема, все ще схвильована, сіла навпроти Вікторії, її очі були сповнені тривоги.

— Вікторіє, я знаю, що ти вчора щось помітила у нашої Сафії, що навіть Мухаммед тебе погрожував. Ми повинні це обговорити. Що ти думаєш робити далі?

Вікторія, трохи розгублена, подивилася на Емму.

— Я бачила синяк на руці Сафії, — зізналася вона. — Думаю, Мухаммед її вдарив. Але я поки не знаю, як діяти.

Емма ахнула, її руки затремтіли.

— Ти думаєш, це він? — її голос був сповнений жаху.

— Я не знаю, — відповіла Вікторія, опустивши очі. — Але в мене є підозри. Сафія змінилася. Вона почала носити хіджаб, хоча раніше ніколи цього не робила. Вона боїться його, Емо. Він маніпулює нею.

Емма насупилася, її серце стислося від болю за сестру.

— Ми не можемо залишити це так. Сафія страждає, і вона боїться зізнатися.

Вікторія кивнула.

— Після заручин Даніеля ми поговоримо з моєю мамою головною королевою. Вона повинна знати та підскаже що робити.

Емма зітхнула, її погляд став м’якшим.

— Сафія — наша сестра. Ми повинні захистити її, Вікторіє.

Вікторія поклала руку на плече Емми, її голос був сповнений рішучості.

— Ми це зробимо. Разом.

Польща, Краків.

Аміран у відчаї поклав телефонну трубку. Йому знову відмовили у побаченні з Сибіл — вона все ще сиділа у в’язниці, очікуючи початку суду. Система була проти нього, і він відчував, як безвихідь стискає його серце.

Але він не міг повірити в те, що відбувається.

Сибіл — не злочинниця. Вона не крала золото, її підставили. Усе це було ретельно сплановано.

Аміран хотів звернутися до її королівської родини, сподіваючись на їхню допомогу. Але він знав — якщо вони її заберуть, вона назавжди втратить свободу і буде змушена розлучитися з ним.

Ні. Він не міг цього допустити.

Прийнявши рішення, він найняв адвоката, який мав допомогти визволити Сибіл.

— Це майже неможливо, — чесно зізнався адвокат. — Але я спробую з’ясувати правду і доб’юся того, щоб ви могли з нею побачитися.

Аміран відчував, як надія повільно вислизає. Він падав духом, але не здавався.

На щастя, його польські друзі не залишили його наодинці.