Глава 20. Таємниці під маскою

Глава 20. Таємниці під маскою

Аль-Захіра, Катар

У скромній квартирі, оформленій в східному стилі, принц Руслан насолоджувався свободою, яку він із труднощами здобув. Навколо нього вирувало життя, і він відчував, що завдяки Те Йону зміг принести багато користі простим людям. Але кожного ранку його долали важкі думки: йому соромно, що він обманює всіх, стверджуючи, що він звичайний мандрівник. Йому особливо важко було приховувати правду від своєї коханої дівчини Каті, чия усмішка полонила його серце. Руслан був впевнений, що незабаром настане час, і він розповість їй усю правду. А поки він вирішив зробити важливий крок — познайомитися з її батьками.  

Принц Руслан стояв перед дзеркалом, поправляючи чорний арабський головний убір. Він ретельно закривав своє обличчя, щоб ніхто не впізнав його справжню особу. Але його думки були зайняті іншим — він хотів купити квіти для Каті, щоб справити гарне враження.  

Раптом двері до кімнати відчинилися, і слуга Оскар увійшов, схвильований.  
— Молодий господарю, — сказав Оскар, — Щойно на базарі я зустрів Зою, маму Каті. Вона хоче запросити вас до себе прямо зараз, адже її чоловік працює ввечері.  

Руслан завмер, зняв головний убір і відкрив обличчя. Його очі широко розкрилися від несподіванки. Нічого не було готово, навіть квітів він ще не придбав.  
— Оскаре, як же так?! — схвильовано вигукнув Руслан.  

Слуга м’яко усміхнувся, намагаючись заспокоїти свого господаря.  
— Не хвилюйтеся, я допоможу вам. Почнемо з того, що приведемо вашу зачіску до ладу.  

Оскар взявся до справи, укладаючи волосся принца так, щоб воно виглядало ідеально. Руслан вирішив відмовитися від головного убору. Він одягнув класичну білу сорочку і темні штани, щоб виглядати елегантно.  

Несподівано до квартири зайшов Сем, його старий друг. У руках він тримав букет квітів і коробку східних солодощів.  
— Я знаю, що ти збираєшся знайомитися з батьками Каті, — сказав Сем, простягаючи букет і солодощі. — Ось, це допоможе.  

Руслан поглянув на Сема з вдячністю і міцно його обійняв.  
— Дякую, друже. Ти і Оскар — моя підтримка в цій нелегкій справі.  

Принц Руслан зітхнув, тримаючи в руках квіти та солодощі, і зробив перший крок на шляху до зустрічі з родиною дівчини, яка підкорила його серце. Кожен його крок був наповнений хвилюванням, але він був готовий познайомитися з батьками Каті, щоб довести їм свою щирість.  

У бідному домі родини Каті панувала метушня: всі готувалися до приходу Руслана. Катя допомагала мамі, Зої, накривати стіл, акуратно розставляючи тарілки, а Данило готував напої — вино та лимонад, на які витратив останні гроші. Він сподівався, що ввечері вдасться трохи заробити, якщо йому заплатять.

Тим часом Руслан, тримаючи в руках букет квітів і коробку цукерок, вже стояв біля дверей будинку. Зробивши глибокий вдих, він постарався впоратися з хвилюванням і обережно постукав. Двері відкрила чарівна Катя, одягнена в легке літнє плаття сонячного жовтого кольору. Сьогодні була спека, але її усмішка залишалася свіжою й щирою.  
— Проходьте, будь ласка, — запросила вона, люб’язно уступаючи дорогу.

Руслан увійшов у будинок, вперше побачивши просту, але затишну обстановку. Маленькі кімнати й одне ліжко на всю родину миттєво відкрили перед ним реалії життя Каті. Йому стало сумно через цю ситуацію, в якій опинилася її родина, але він відчував повагу до їхньої стійкості.

Зоя та Данило радісно привітали Руслана біля порога:  
— Ласкаво просимо до нашого скромного дому!

Руслан усміхнувся їм, намагаючись приховати збентеження, яке раптово виникло. Незважаючи на їхню бідність, родина Каті виявилася приємними, теплими людьми, і його серце сповнилося вдячністю за їхню гостинність.
 

Данило, батько Каті, простягає руку Руслану з привітною усмішкою. На ньому окуляри, які додають йому серйозного вигляду.  
— Вітаю, Руслан, — каже він, — я батько Каті, мене звати Данило. Нам Катя тільки гарне про тебе розповідала.  

Його дружина, Зоя, додає з теплом:  
— Так, вона буквально сяє, коли говорить про тебе. Руслане, у тебе таке благородне ім’я. Мене звати Зоя, я мама Каті. Приємно познайомитися.  

Руслан вручає їй букет квітів, обережно протягнувши подарунок.  
— Це вам, мадам, — каже він.  

Зоя приймає квіти, її обличчя сяє захопленням.  
— Який ви джентльмен, — говорить вона, усміхаючись. — Велике спасибі.  

Данило хвалить Руслана, додаючи:  
— Видно, що вихований хлопець.  

Після цього Руслан вручає букет Каті. Дівчина приймає квіти з м’якою усмішкою.  
— Не варто було, — каже вона з вдячністю. — Дякую тобі.  

Зоя запрошує Руслана за стіл:  
— Проходьте, сідайте за стіл, зараз будемо обідати. Катя, сідай, я справлюся на кухні.  

Руслан дякує Зої і сідає за стіл поруч із Катею. Він бере її за руку, а Данило, побачивши щасливу пару, з захопленням каже:  
— Яка ви красива пара. Руслане, ми хочемо трохи більше дізнатися про тебе, перш ніж моя донька буде будувати з тобою серйозні стосунки. Ти сміливий, раз вирішив із нами познайомитися — це вже серйозний крок. Розкажи, як ти потрапив сюди? Звідки ти приїхав?  

Руслан, трохи хвилюючись, відповідає:  
— Я приїхав зі своїми друзями подорожувати. Мріяв побувати у світі. Я з Дохи.  

Зоя, готуючи на кухні, питає:  
— Ой, мабуть, твої батьки не хотіли відпускати тебе? Вони, мабуть, хвилюються.