Глава 4. Українські канікули принцес.

Глава 4. Українські канікули принцес

Минула тиждень… Королівська родина Аль-Шаф спокійно проводила час в Україні, особливо королівські принцеси. До них приєдналася їхня улюблена зведена сестра — п’ятнадцятирічна принцеса Емма, найулюбленіша донька Великого еміра Ібрагіма та його першої наложниці Лейли Аль-Фарук.

Її Світлість Велика наложниця Лейла аль-Фарук — ліванська перекладачка, яка колись працювала при дворі еміра Ібрагіма. Родом із простої сім’ї, вона змогла завоювати серце еміра і стала його офіційною наложницею. Незважаючи на свій статус, Лейла має величезний вплив у королівстві. Їй 36 років, вона займається політикою, володіє мережею брендових бутиків і входить до кола впливових жінок.

Її Величність Чарівна Принцеса Емма, її молодша донька, успадкувала від матері красу та розум. Дівчина з сяючими світлими очима була справжньою улюбленицею короля Ібрагіма, який витрачав на неї більше, ніж на всіх інших дітей. У неї була особиста служниця, охоронець, а вдома — безліч екзотичних тварин. Емма навчалася в елітній школі, знала кілька мов і розбиралася в політиці. Незважаючи на різних матерів, вона була особливо близькою зі старшою сестрою, принцесою Вікторією, яка завжди захищала її та оберігала.

Емма була щаслива знову зустрітися зі своїми сестрами та братами, особливо з принцом Русланом. Вона привезла подарунки Лізі, а також раділа новинам: Мія чекає на близнюків, а Савва скоро одружиться з Брітні. Хоча Емма не відчувала теплих почуттів до Брітні, вона все ж приймала її в сім’ю.

Принцеса Вікторія вирішила не розповідати Еммі про недавні події, пов’язані з Лізою та її загадковою зустріччю, щоб не турбувати молодшу сестру. Натомість дівчата насолоджувалися канікулами: вони гуляли набережною Дніпра, відвідували елітні бутіки, фотграфувалися, багато фоток, купуючи дорогі наряди та золоті прикраси. Увечері ходили у VIP-кінотеатри, вечеряли в найкращих ресторанах і відвідували модні заклади.

Цей тиждень став для принцес незабутнім часом. Вони були щасливі, адже найголовніше — вони були разом, і ніщо не могло їх розлучити.

Поки принцеси обирали подарунки для майбутніх близнюків Мії, розглядаючи миленький дитячий одяг, до Вікторії підійшла літня жінка в поношеному українському вбранні. Її звали Одарка.

Велика спадкоємна принцеса Вікторія, помітивши, в якому тяжкому становищі перебувала жінка, запропонувала їй пообідати в ресторані, де Одарка ніколи б не змогла собі дозволити поїсти. До них приєдналася і принцеса Емма, якій було цікаво почути історію цієї бідної жінки.

Коли в ресторані Одарка з жадібністю доїдала соковитий стейк з пюре з батату, вона нарешті заговорила:

— Наша пані Ксенія Чернявська — дуже багата жінка, одна з найвпливовіших осіб у цьому місті. Вона — сестра мера, і їй тут дозволено все... Так ось, вона силоміць змусила одну дівчину працювати на неї, зробивши її своєю служницею.

Принцеси перезирнулися.

— Як її звати? — тихо запитала Вікторія.

— Соломія, — відповіла Одарка. — У неї нікого немає. Колись вона кохала одного молодого чоловіка, але його більше немає в живих… А Ксенія була безтямно закохана в нього. Але він обрав Соломію.

Емма насупилася.

— Вона помстилася Соломії за те, що втратила чоловіка? Це беглуздя!

— Емочко, дай Одарці договорити, — зупинила її Вікторія.

Одарка продовжила:

— Після смерті того парубка Соломія залишилася сама. Колись вона жила в заможній родині, але їх більше немає… І тоді Ксенія прихистила її, але не з доброти — а щоб знущатися. Вона принижує її, змушує сидіти в клітці, дозволяє своїм охоронцям бити її. Ми не раз лікували її рани, але тортури тривають…

Принцеси слухали в жаху.

— Ми не можемо залишити це так, — твердо сказала Вікторія, стиснувши кулаки.

— Треба допомогти Соломії! — додала Емма. — І провчити цю Чернявську!

Принцеси Катару — не просто королівські особи. Вони мають владу. І вони збираються її використати.

Дім Ксенії Чернявської

У просторому залі, освітленому масивною люстрою, бліда Соломія стояла перед Ксенією Чернявською, тремтячи від страху.

— Співай, — наказала Ксенія, схрестивши руки на грудях.

Соломія, ледь чутно, заспівала тонким, ніжним голосом.

— Гучніше! — Ксенія роздратовано нахмурилася.

Але Соломія не могла. У її голосі не було сили — лише біль.

— Танцюй, — наказала Ксенія.

Соломія злякано замотала головою.

— Я… я не вмію…

Ксенія стиснула губи в тонку лінію, а потім дзвінка пощечина потрясла кімнату.

— Толя! — покликала вона свого телохранителя.

Високий чоловік у строгому костюмі підійшов ближче, очікуючи наказу.

Ксенія повільно почала ходити навколо Соломії, з презирством оглядаючи її з голови до п’ят.

— Безсовісна дівчинка… Розпещена прийомна донька, що вирішила, що світ належить їй… — її голос звучав леденним шепотом. — Тепер ти ніхто. І ти будеш благати про пощаду.

Ксенія грубо схопила Соломію за підборіддя, впиваючись ногтями в її шкіру.

— На коліна!

Соломія стиснула зуби, але не підкорилася. Тоді Ксенія штовхнула її так, що та ледь втрималася на ногах.

В цей момент двері різко розчинилися.

У зал увірвались принцеси Вікторія та Емма у супроводі своїх телохранителів та слуг.

— Заберіть руки від неї. Негайно. — Голос Вікторії звучав так різко і владно, що навіть Толя відступив на крок.

Ксенія, ледве оговтавшись від здивування, зло звузила очі.

— Хто ви такі? Хто дозволив вам увійти в мій дім?

Але перш ніж Вікторія встигла відповісти, вперед виступив високий чоловік у строгому костюмі — один з її телоохоронців.

— Як ви смієте так звертатися з принцесами Катару?! — голос Давида, її вірного телоохоронця, звучав грізно.

Ксенія застигла в шокові.

Принцеси Катару?!

В цю секунду вперед виступила корейська служниця принцес, Чок Ін, одягнена в елегантний рожевий ханбок. Вона вклонилася і сказала стримано, але твердо: