повний текст

                                                              Через  десять років... 

Макс підвівся на ліжку і поглянув у вікно.  Щемливе почуття туги завжди охоплювало його, коли він дивився з вікна на вулицю, яку повільно засипав білий лапатий сніг. Сьогодні виповнюється рівно десять років з того фатального дня, коли їхнє щасливе життя з Лейлою назавжди перекреслила трагедія... Саме цього лютневого дня вони збиралися одружитися, та на жаль, цьому не судилося збутися...
 - Привіт, любий, ти вже прокинувся?- до спальні легкою ходою зайшла висока довгонога  білявка модельної зовнішньості і обійнявши, поцілувала його в неголену щоку.- Зі святом, коханий! З днем святого Валентина! Це тобі!- вона урочисто вручила подарунок, запакований в яскраву подарункову обгортку. 
-Доброго ранку,- чоловік обійняв красуню,-доброго ранку. Тебе теж зі святом, дорогенька! У мене теж є для тебе подарунок! А ще є сюрприз! Але він буде ввечері!
   Дівчина з нетерпінням розпакувала подарунок і захоплено вигукнула:
-Максику, дорогенький, дякую! Це неймовірно! Ти -диво!
-Диво- ти, люба. 
    Навчаючись в театральному інституті він навчився бути прекрасним актором не лише на сцені, а й у особистому житті. Він поринув з головою у нове життя, намагаючись забути своє перше і ніжне кохання, яке так несподівано спалахнуло у ту далеку новорічну ніч.
   Зрозумівши, що він користується популярністю у осіб протилежної статі, не лише у студенток-першокурсниць, а й у жінок більш старших і досвічених, Макс почав займатися спортом, навчився зі смаком одягатися, користуватися дорогими парфумами, доглядати за собою. 
Одна знайома запропонувала йому роботу в модельному агенстві, і у вільний від навчання час він працював моделлю, часто їздив на різні покази та конкурси краси за кордон...Зав'язався романчик, потім другий, третій, а потім відразу два. Хлопець навчився бути ніжним, ласкавим, вмів зваблювати і майже безболісно кидати. Поступово коло його знайомств розширювалося. Він змінився, пізнав собі ціну, але про Лейлу не забув. Намагався забути, але не міг. Тому що як  можна її забути, знаючи, що вона -мати його дитини. 
   Максу важко було забути те, що зігрівало його душу в хвилини туги, тому що серце досі не могло повірити, що того кохання вже немає. І після чергової вечірки в колі своїх друзів він підходив до вікна і затягуючись тютюновим димом, вдивлявся вдаль. Вдивляючись в темряву він думав про те, що десь далеко, за сотні кілометрів від Києва, живе жінка, яка і досі є для нього найдорожчою в усьому світі. Цікаво, що вона зараз робить? Мабуть вже спить, бо час вже пізній. Спить поряд зі своїм чоловіком... Або вкладає спати дитину...Цікаво, як там вона, його дитина, його кровинка? Яка вона? На кого схожа? Дуже б хотілося її побачити.Хотілося б дізнатися хто вона - хлопчик чи дівчинка, хотілося б побачити їх обох...
   Він працював в театрі та в модельному агенстві.
А потім  його запросили в кіно, зніматися в новому серіалі, грати головну чоловічу роль. Макс з головою поринув у роботу і зіграв свою роль просто блискуче. У нього був свій маленький секрет - під час зйомок він думав про Лейлу, уявляв її поряд з собою...Він став популярним і відомим, з'явилася слава та успіх, і непогані гроші.А також з'явилися шанувальниці, які чатували біля театру та біля знімального майданчика, намагаючись взяти автограф чи сфотографуватися з ним. З однією із них, довгоногою блондинкою Іриною, яка була також і його колегою по модельному агенству він зараз проживав разом, намагаючись створити сім'ю.
   Сьогодні був День закоханих і він хотів відсвяткувати це свято з Іриною в ресторані, але спочатку у нього була вистава у театрі. Відколи він став популярним, вистави, в яких він грав, збирали повні зали глядачів. Ось і сьогодні, зал був заповнений. Ірина сиділа в першому ряду і з захопленням дивилася на його гру великими зеленими очима. Відігравши виставу, актори вийшли під овації публіки до глядачів. На сцену поспішили всюдисущі шанувальниці, несучи оберемки квітів для свого кумира. Макс машинально дякував їм, навіть не дивлячись на них.
-Дякую!- машинально відповів він в черговий раз, беручи до рук вишуканий букет троянд,- дякую...
   Та враз спіткнувся об прекрасні темні очі молодої жінки, яка дарувала йому цей букет. Очі здалися йому такими знайомими і рідними, і він з нетерпінням заглянув їй в обличчя. Заглянув і завмер від несподіванки - перед ним стояла Лейла в вишуканій сукні кольору східної ночі. Її темні очі світилися щастям і визирали з-під довгих пухнастих вій, немов дві зірочки з-за гілки жасмину. Макс спочатку подумав, що це марево, галюцинація, але жінка стояла перед ним  і не танула в повітрі. Вона була жива і справжня і тримала за руку дівчинку років десяти з довгим білявим волоссям та великими блакитними очима. Дівча, усміхаючись, проcтягувало йому букет  троянд.
- Привіт!- Лейла посміхнулася до нього своєю чарівною посмішкою і простягла йому велике червоне яблуко, як  і десять років тому під час одного з їхніх побачень.- Хочеш? Воно солодке, як ти і полюбляєш.
   Макс щасливо посміхнувся і, випустивши всі свої квіти на підлогу,  схопив в обійми найдорожчих людей. Він не міг повірити, що це не сон, і боявся навіть розкрити обійми.
-В тебе волосся пахне полином, як і десять років тому...
-Звичайно...- щасливо посміхнулася Лейла.- А які очі у твоєї коханої жінки, ти пам'ятаєш- блакитні чи зелені?- з усмішкою запитала вона.
-Чорні, чорні як східна ніч...
   Глядачі в залі з цікавістю спостерігали цю сцену, боячись поворухнутися, щоб не сполохати закоханих. Ірина отетеріло дивилася на Макса, не розуміючи, що це за жінка і звідки вона взялася тут. А Макс підхопив донечку на руки і пригорнув до себе і її, і свою кохану:
-Як же я вас кохаю! Я так довго чекав на цю зустріч, я так мріяв про неї!
  Глядачі піднялися зі своїх місць і почали аплодувати їм, а вони стояли, молоді, гарні і дуже щасливі. А потім втрьох, взявшись за руки, гуляли містом і раділи як діти. Пізно ввечері, коли донечка вже заснула, Макс з Лейлою залишилися нарешті наодинці.
-Як ти мене знайшла?- поцікавився Макс, пригортаючи до себе кохану.
-Випадково...Я ж не знала, що ти живий. Мені сказали, що ти загинув, саме перед нашим весіллям, я й оплакувала тебе всі ці роки, звинувачувала себе у твоїй смерті. Батько мене примусово видав заміж, але я все ж пішла від чоловіка, не змогла з ним жити, а батьки від мене після цього відреклися...Мені довелося будувати своє життя заново, з нуля...А місяць тому я випадково побачила тебе в серіалі по телебаченню, потім прочитала твоє інтерв'ю в газеті і дізналася в якому ти театрі працюєш. Тоді взяла квиток на автобус і ми з Сівінкою приїхали до Києва, щоб побачити тебе...
- А мені сказали, що ти вийшла заміж і поїхала далеко звідси...Я всі ці роки сподівався зустрітися з тобою...Всі ці роки мріяв побачити вас...
   Та ніч у свято закоханих була казковою і чарівною, і дуже схожою на ту першу новорічну ніч у їхньому житті.