Епілог

Я знала, що ніч добігає кінця ще до того, як заспівали перші птахи. По світлій лінії на обрії, по втомлених повіках вартових за дверима, по запаху свіжої води, що принесли до залу.

Та найперше по ньому.

Шах більше не сидів, як правитель. Він слухав, як чоловік. Як той, хто шукав і щось знайшов.

Ми мовчали. Довго. Не через втому, а тому, що тиша вже не була ворожою. Вона була змістом.

— Ти закінчила? — спитав він нарешті.

— Ні, — відповіла я, дивлячись на світло, що торкнулося краю його трону. — Я лиш зупинилась.

— І що було далі з твоїми героїнями? — запитав. — Чи вони щасливі?

— Вони живі. А життя – це більше, ніж щастя. Вони обрали. Встояли. Пройшли. І це зробило їх справжніми. Як і тих, кого вони кохали.

Шах нахилився вперед.

— Три жінки… І кожна дала більше, ніж брала. І кожна кохала не за титул. Не за силу. А за душу.

Я кивнула.

— Три долі. Три історії. Три вогні. Кожна окрема. Але разом вони освітлюють цілий шлях.

— І що це за шлях?

Я всміхнулась.

— Це шлях жінки у світі, де чоловік має право… але не завжди має слух. І коли серце навчиться слухати, він більше не буде лише правителем. Він стане гідним бути коханим.

Шах більше нічого не сказав. Лише подивився на мене довше, ніж будь-коли. І в тому погляді більше не було холоду. Лише втома… і пробудження.

Я підвелась.

— Дякую за ніч, мій шаху. Але тепер я маю йти.

— Ти не просиш нагороди? — спитав він, хоч голос його звучав уже тихо.

— Я вже отримала її. Ти слухав. І, можливо… зрозумів.

Я розвернулась, але перш ніж ступити за поріг, додала:

— Якщо колись захочеш дізнатися більше… про ту, що втекла від свавілля, про ту, що навчила кохати крізь біль, і про ту, що зреклася трону заради серця, ти знайдеш їхні історії.

Їх звати: Тіна, Аміра та Ясмін.

«Наречена шейха» – про полонянку, що не скорилася.

«Дружина шейха» – про мовчазну жінку, що повернула любов.

«Донька шейха» – про спадкоємицю, яка вибрала свободу.

І кожна з них – не казка.

Кожна з них – правда, в якій може пізнати себе той, хто слухає серцем.

Я пішла не поспішаючи. За мною вже не шурхотів страх. За мною йшов світанок.

А в залі залишився чоловік, у чиєму серці ледь чутно… вперше за довгий час… щось зазвучало.

***

Я завжди вірила, що найсильніші історії народжуються не серед мечів, а серед мовчання. Там, де жінка не просить, а вирішує. Не кориться, а вибирає. Саме такі історії я зібрала для вас.

Це цикл Східних казок. Три країни. Три культури. Три жінки.

Об’єднані Арабські Емірати. Саудівська Аравія. Катар.

А в їхніх серцях – Тіна, Аміра та Ясмін.

Наречена. Дружина. Донька.

Ті, кого хотіли схилити… але вони піднялись.

«Наречена шейха» вже вийшла у світ у червні.

«Дружина шейха» відкриє серце липня.

«Донька шейха» прийде у серпні,  мов останній спалах літа.

Ці історії не просто про кохання. Це про вибір, який робить жінку справжньою. Про силу бути собою у світі, що хоче бачити тебе тінню. Про серце, що здатне палати, навіть коли навколо камінь.

Я запрошую вас, мої читачі, вирушити зі мною у цю подорож.

Схід знає, як зачаровувати. А я, як розповісти вам три історії, що залишаться з вами надовго.

Можливо… назавжди.

Дякую, любі читачі, за увагу❤️

Якщо вам сподобався анонс циклу у вигляді казки, будь ласка, підтримайте його сердечком❤️ мені буде приємно

Запрошую вас також підписатися на мою сторінку, щоб не пропустити наші східні новинки