Розділ 30. Присуд ради родів

Це була не звична рада родів і відрізнялася вона значною кількістю представників з кожного роду. Охочих прийти та подивитися на суд було чимало, а точніше сказати добігало до сотні. Десятки зівак сиділи на стільцях, завчасно виставлених для процесу та лупали очима, в очікуванні сенсаційних новин. Серед натовпу зацікавлених сидів і Даніель, який тримав за руку свою квітучу Емілію. Сюди вони прийшли на запрошення ради, та, аби була їх власна воля, ні Емілії, ні самого Даніеля тут би не було.

Все було без пафосу просто. Незмінний стіл напівколо та крісла по його периметру. Вікторія сиділа у центрі того стола, на місці, яке колись займав Леонард Басс. По праву руку від неї гордо засідала Елеонора, що своїм пронизливим поглядом обходила трійцю обвинувачених, які смиренно чекали на початок, втиснувшись у стільця навпроти. А от по ліву сторону, помітно нахмурившись, сиділи Захарій Полонський та Давид Равський.

Сьогоднішнє дійство обіцяло бути емоційним та видовищним, але радувало те, що це вже був останній рубіж після довгих тижнів збору доказів та розслідування.

- Що ж, - протягла Вікторія важко видихнувши, коли всі повсідалися і в залі стало помітно тихіше. – Не думала, що я доживу до подібного, але сталося те, що сталося. – Для більшої драматичності вона навіть розвела руками.

- Еміліє, - звернулася Елеонора до дівчини, що сиділа не за столом, а поряд з Даніелем, серед десятків людей, що стануть свідками суддівства на сьогодні. - Сядь будь-ласка біля нас, як повновладна представниця свого роду та “Чистого полум’я”.

Після всього що сталося та після відкритої правди, багато чого змінилося, і положення Емілії значно виросло, як серед родів так і серед їх лідерів. Емілія стала не тільки їхнім благословенням, а й світлим майбутнім для їхніх родів, тому і відношення до неї було відповідним.

Почувши своє ім’я, Емілія трохи зніяковіла, але відчувши підтримку та схвалення свого партнера, підвелася та попрямувала до заздалегідь визначеного їй місця. Видно було з боку, що дівчина не претендувала на подібне, але і не відмовилася, поважаючи прохання Елеонори. 

- Почнемо, - продовжила Вікторія коли Емілія присіла за стіл по праву руку від Елеонори. – Перш за все, хочу представити всім присутнім Емілію Равську – нового члена ради родів, яка отримала своє місце за правом “Чистого полум’я”. Відповідно наших законів та кодексу, що були написані ще нашими предками, вона не тільки отримує право голосу в раді, а ще й пріоритетне його значення, що прирівнюється до двох голосів у раді, не зважаючи на вже існуючого представника їхнього роду. – Вікторія перевела погляд на дівчину та з повагою кивнула, на що Емілія відповіла подібним жестом. - Сьогодні ми зібралися з Вами аби вершити суд за законами нашого світу, - швидко перевела тему та переключилася на основний лад. - Звісно, що й цього разу ми будемо звертатися до мудрості наших предків та кодексів, написаних задовго до нас. Ми, як представники своїх родів та як члени ради родів, попередньо вивчили всі докази злочину людей, що сидять перед нами та провели розслідування.

Засідання тільки почалося, а Емілія вже розчервонілася від тієї кількості очей, що пропалювали її, але і це було не довго, бо зараз були набагато важливіші моменти, які потребували повної уваги присутніх.

- Філіп Чорний, - звернулася Вікторія до довготелесого чоловіка, який відразу піднявся на ноги та подивився їй в очі, готовий смиренно приймати покарання обране радою. – Від себе скажу, що була спантеличена, дізнавшись про Вашу участь у змові проти родів. – Вона видихнула, відганяючи своє сум’яття, а чоловік навіть оком не блимнув, продовжуючи дивитися на свого суддю. – Ваші проступки не можна виправдати, але, враховуючи Ваше каяття та те, що Ви проінформували раду у відповідний момент та допомогли відбити нападників, рішення ради, чи тих, що від неї залишилися, - буде наступним. Від сьогодні Ви втрачаєте звання лідера роду та всі привілеї пов’язані з ним. Це право не переходить до вашого сина, але передається у рамках родини, відповідно кровного закону попередника. Тобто, право представника та лідера роду отримує ваша сестра та її нащадки.

Вікторія видихнула після того як озвучила ухвалу ради. Шепіт луною пройшовся по залу, обговорюючи почуте.

- З розумінням приймаю рішення ради та дякую за надане пом’якшення, - в голосі Філіпа Чорного не було ні образи, ні ненависті, а очі були наповненні розумінням та вдячністю. З огляду на його поведінку, можна було сказати, що чоловік насправді шкодує, і, що найбільшим покаранням для нього стане його власна совість.

- Рада, що ви зберегли честь та обличчя, навіть коли втратили привілеї, - Вікторія не могла не відмітити його витримці, а Чорний лише кивнув та спокійно сів на своє місце.

- Веніамін Маїк, - перейняла естафету Елеонора, ніби особисто хотіла винести вердикт для свина. На відміну від спокійної та холоднокровної Вікторії, вона не ховала свого презирства, а демонстративно виявляла його у своїх рухах, міміці, в голосі.

- Перед тим як почнете мене розщепляти на атоми, - нервово підірвався Маїк, який був явно не задоволений своїм положенням, - прошу врахувати, що я виконував настанови Леонарда Басса. Я жертва, так як і всі інші. Він заставляв мене.

- Закрий рота! – гаркнув Басс, кинувши на Веніаміна презирливий погляд.

- Ось, бачите? Він і зараз тисне на мене! – мало не істерив Маїк, тремтячими руками витираючи піт зі свого чола.

- Те, що Ви переживаєте за свою шкуру, це і дурневі ясно, але жодне Ваше слово не зможе полегшити вирок, який Ви, як ніхто інший – заслуговуєте, - Елеонора була неприступна.

- Це наклеп! – Смикаючись, товстун продовжував відкривати рота, з надією на те, що щось може вплинути на вже вирішене рішення.

- Ви хочете сказати, що рада родів діє не відповідно закону та звинувачує Вас безпідставно?! – не витримавши, Вікторія, з притаманним їй стержнем та металом в голосі, задала питання та чекала на нього відповіді.