Розділ 22. Танець пристрасті

Вечір видався для мене емоційним, сповненим різних почуттів та душевних переживань. Звісно, якщо я скажу, що не злякалася – я обману. Відчуття страху та невпевненості були моїми постійними супутниками від першої хвилини на цьому святі оглядин та ініціації, й до останньої, а під самий кінець збільшилися у десятки разів та накрили лавиною непереборної сили. Але усе по порядку.

Звичайно, першим та основним фактором мого переживання була значна кількість людей, яких я зовсім не знала, та які, в свою чергу, поїдали мене очима весь цей вечір, шушукали за спиною та посилали неоднозначні погляди. Від подібного щось у середині стискалося у тугий вузол та давило під дих, і я навіть уявила як би вони на мене дивилися, коли б побачили природній колір моїх очей, тобто той, який став природнім після моєї смерті. Не думаю, що якби я повстала перед ними такою як є насправді, вони б дивилися на мене так само: хтось з захватом, хтось з заздрістю, а хтось з відвертою неприязністю, при цьому стараючись сховати своє ставлення за маскою невимушеності та награної дружелюбності. Впевнена, що їхня реакція була б набагато яскравіша, просочена страхом від нерозуміння та тривоги.

А ще це кляте випробування, яке придумала Вікторія, і яке я мало не провалила перед сотнею очей! Після того як ніж устряв у цементну колону прямо над головою свина, я мельком подивилася на Даніеля та на Давида Олексійовича, які в цей час були біліші за стіни, а їх зіниці розширилися до небачених розмірів.

Знаю, що мало не наробила справ та майже не проявила “Чисте полум’я” перед гурбою незнайомців, які так і чекали мого провалу, але… Що я могла зробити? Маїк роздраконив мене своєю пихою та відвертим презирством. Нехай тепер знає, що мені палець в рота не клади. Добре, що ще Вікторія по своєму трактувала мою витівку та підтримала мене.

А потім був Адам – молодий чоловік, який з першої секунди мені не сподобався, але так улесливо старався підігріти мій інтерес до нього. Завжди не любила таких людей і завжди відчувала їх якимось шостим чуттям, ніби душа і тіло попереджали та відсторонялися подалі від такого типу особистостей, які могли заподіяти шкоду. Але Адам, навіть того не знаючи, зіграв свою роль для мене, адже в його присутності Даніель почав проявляти емоції, які балували моє жіноче его.

- Ти ревнуєш? – запитала я свого партнера, кружляючи в танці посеред залу під чарівну музику, і віддавшись на повну його вправності. Я зрозуміла, що Даніель злукавив, коли сказав мені, що також не вміє танцювати.

- Безмежно, - нахилився до вуха та пройшовся своїм гарячим подихом. Він завжди хвилював мене подібним, але зараз, коли навкруги було так чарівно, у мене мелькали відчуття, ніби я в казці. - Тим паче до цього пройдисвіта, - продовжив далі Даніель та вирвав мене з виру свого задоволення, бо після того єдиного слова-підтвердження, я повністю занурилася у те спокусливе відчуття коли ти безмежно радієш тій ревності, бо розумієш, що не байдужий людині. - У мене з ним свої рахунки.

- Це видно, - повернулася до реальності продовжуючи кружляти в танці, ніби ми з ним все життя цим займалися.

Мої рухи були настільки плавні, настільки природні, що я диву дивувалася, адже на випускному зі мною відмовилися танцювати всі мої однокласники, бо попередньо на тренуваннях я повідтоптувала їм усім ноги. Тож, тоді мій шкільний Вальс обійшовся лише спогляданням за іншими парами, що кружляли у чуттєвому танці заворожуючи погляд глядачів, але зараз було щось магічне. Більше чим впевнена, що без перетікання енергії тут не обійшлося. І мені навіть згадалося як Давид Олексійович говорив про те, що в процесі цього обміну ми стаємо одним цілим.

То ось воно яке відчуття цього єднання? Навіть не розумію, чому так опиралася цьому? Адже це прекрасно. Одне дихання на двох, один ритм серця і плавні рухи наших тіл, що дзеркально відображалися, посилюючи магічний магнетизм між нами.

Я ніби була в трансі, але Даніель не давав мені повністю відключити голову та продовжував говорити про наболіле.

- Адам такий же небезпечний та такий же фанатик як і його батько. – Піймав мій погляд і я потонула у бажанні його очей, не розуміючи, як можна ось так хотіти один одного і при цьому розмовляти про серйозні речі. Його витримка вражала. - Хитрий, продуманий і нічого просто так не робить, без якоїсь вигоди для себе, або для свого роду. – Одним рухом закружляв мене навколо моєї осі та знову притиснув до себе. - Те, що він зараз підійшов та про що говорив з тобою, дає мені впевненість говорити про те, що ти в їхніх планах, - на цих словах ревнощі знову спалахнули з новою силою, і я поглинула цю емоцію посмакувавши усім її спектром. - Як саме, поки що не зрозуміло, можливо як продовження свого роду за рахунок злиття найчистішої крові, але тут я не до кінця розумію, адже довгі роки вони утримували чистоту своєї крові та не змішували ні з ким із інших родин. Але в любому випадку їм зась, - у сп’янілих від бажання очах запанувала твердість від сказаного і я тільки посміхнулася, не втримавши своєї реакції. - Я тебе нікому не віддам, - знову нахилився до мене та прошепотів на вухо, відсторонившись від усього світу. - Ти моя, тільки моя. – Видихнув млосно та поцілував у шию, де на місті того поцілунку мало не запалав вогонь.

- Говориш як власник, - задоволено прикусила губу утримуючи посмішку, яка виривалася на зовні разом із жаром, що вже накопичився в середині.

- Тільки не говори, що тобі це не сподобалося, - сяяв так само як і я. - Я ж відчув твою реакцію та задоволення на мої слова.

- Нічого від тебе не сховаєш, - ще раз прикусила губу та спеціально відвела вбік очі. Наша розмова зараз була схожа на якусь гру, або точніше сказати на прелюдію, від якої ми обоє палали як зірки серед ясного неба.

- І не треба, - знову опустився до вуха. І нащо таке взагалі робити?! Знає ж паразит слабкі місця та користується цим! - Я хочу тебе повністю, - моє серце забилося ще сильніше. - Прямо зараз. – Тудух-тудух-тудух! – Усю, - безмежно сексуальний голос підкидав дров і до так вже палаючого вогню. - Хочу твою душу, хочу твоє тіло…