Розділ 14. Таємна зустріч

Атмосфера кімнати відразу налаштовувала на таємниці. Приглушене світло не давало змоги тим, хто щойно зайшов, повністю роздивитися чоловіка, що вже сидів у масивному, оббитому темною тканиною кріслі, та чекав на них. Кожен із тих, хто зібрався у цій кімнаті добре знав один одного, але причину їхнього сьогоднішнього зібрання знав лише один.

- Ти взагалі здурів?! - Налетів відразу на чоловіка, що сидів в кріслі один із новоприбулих, який був значно худіше за “колобка”, який не зайшов, а закотився разом з ним. – Подібні зустрічі можуть зіграти злий жарт. Якщо інші з ради родів дізнаються, навіть не можу уявити, що нас чекає…

Чоловік увімкнув світильник схожий на торшер, що стояв неподалік від крісла та явивши своє лице, кинув теку, що до цього лежала на його колінах, на журнальний столик перед собою. Світло від торшера розлилося по кімнаті і тепер можна було з впевненістю сказати, що чоловіки зібралися в одному із номерів дешевого готелю, що був схожий більше на клоповник. 

- Є серйозна розмова яка не терпить зволікань, - відповів на заяву той, хто ініціював дану зустріч.

- Ну ти і місце обрав для зустрічі, - гидливо буркнув “Колобок” та витерши платком масивну шию по якій стікав піт, присів на край ліжка. Далеко не божественне ложе приторно заскрипіло, але вибору місць дислокації у чоловіка не було, адже, у єдине вільне крісло він би явно не помістився.

- Обережність не зашкодить, - парирував відразу.

- Що це? – запитав худорлявий, потягнувшись до теки та вже за секунду роздивляючись її вміст.

- Тема нашого сьогоднішнього зібрання, - відповів спокійно ініціатор зустрічі, тим не менш нервово постукуючи по ручці крісла, виблискуючи своїм масивний родовим перстнем з прозорим дорогоцінним каменем, від якого відбивалося світло та грало веселкою на стінах.

- Поясни. – Заінтриговано проговорив “Колобок”, перетягнувши теку на себе, не давши змоги худорлявому повністю передивитися увесь вміст.

- Знайомтеся, - демонстративно проговорив чоловік з перстнем, закинувши ногу на ногу та відкинувшись на спинку крісла, - Емілія Горова – дівчина, що пройшла ініціацію та отримала "Іскру" без згоди ради родів, переступивши усі наші правила та закони.

Чоловіки задумалися. Те, про що вони щойно почули, було виключенням із правил. Такого не могло бути. Адже тільки рада родів приймає рішення, хто має право пройти ініціацію.

Худорлявий витягнув одну із світлин теки та уважно вдивився у її обличчя, піднявши до гори брову, сказав:

- Треба дізнатися чия вона. Не могла ж вона сама наділити себе "Іскрою", а якщо не дізнаємося, то – просто нейтралізувати, аби не наробила дурниць.

- А ось це найцікавіше, - зробив не вимушене лице чоловік із перстнем. - Адже я більше чим впевнений, що вона спадкоємиця роду Равських.

- Що?! – не втримався пухленький.

- Цього не може бути! – відразу продовжив худорлявий. - Чому ми про це не знали раніше? Ти ж розумієш, якщо це правда, то плани, які ми втілювали десятки років – полетять в Тартарари.

- Для того вас сьогодні і зібрав…

- Виявляється у Равського є дочка… -  піт ніяк не припиняв текти, а після новини, напевно, почав текти ще рясніше, не тільки по шиї, а й по скронях. – Оце так поворот!

- Мені цікаво де вони взяли ампулу з "Іскрою"? Ти мені казав, що в тебе все під рахунок, - худорлявий повернувся до “Колобка” та подивився на нього з претензіями, адже багато років відповідальність за "Іскру" та її зберігання у ампулах була покладена саме на його рід, ватажком якого він був.

- Так і є! – роздратовано затароторив мокрий від поту чоловік. – У мене все під контролем!

- Можливо замінили? – озвучив варіант чоловік у кріслі.

- Виключено, - не здавався пухкенький. - Усі ампули перевірені і всі відповідають високій якості.

- Не вішай мені лапшу на вуха! – роздратовано продовжив худорлявий та відкинув фото на столик. - Знаю я твою якість! У Равського он половину рекрутів на той світ пішло, а то і більше.

- Я не відповідаю за подібні дрібниці, -  “Колобок” перелякано глянув на чоловіка в кріслі та зробив невимушений вираз.

- Дрібниці?! Я не менше твого знаю, що навіть для "Іскри" показник смертності серед його роду завищений. І це серед тієї крові, що завжди вважалася найчистішою!

- Давайте не будемо сваритися, - в перепалку увірвався чоловік з перстнем, бажаючи перевести тему на інший лад. - Ми з вами зібралися зовсім з іншого приводу. Що будемо побити з дівчиною та її батьком?

- А що пропонуєте? – перепитав пухленький, а потім озвучив свій варіант. - Дівку треба вивести з гри, поки вона не досягла становлення. За звичним планом?

- Я пробував, - зізнався ініціатор зустрічі, і ніхто не відреагував на таку заяву, а все із-за того, що серед цих людей подібне було як буденне, та вже не привертало до себе уваги. - І в мене нічого не вийшло. Виконавець мертвий, а я й досі не зрозумів як це сталося. Тим паче, що з Полонським вони заодно, а це – зайва причина для переживання.

- Захарій був в курсі і не попередив раду?! – розізлився худий так, ніби Полонський старший мав нахабство змовчати про подібне та не доповісти в потрібний момент.

- Впевнений, що ні. – Як би там не було, та чоловік у кріслі не хотів обманюватися та дезінформувати своїх поплічників, адже від цього залежала майбутня реалізація їхнього плану. - Та від цього ситуація легше не стає. Захарій ще той шельма, він не упустить свого шансу і якщо хоча б буде якась можливість укріпити свої позиції в раді та позиції роду за рахунок возз'єднання двох родів, то він однозначно скористається цим планом.

- Цього не можна допустити, - процідив крізь зуби худий. – Подібні зміни у владі ідуть в переріз нашим планам.

- Якщо прибрати не виходить – то, що тоді робити? - “Колобок” озвучив питання яке його цікавило найбільше.

- Гарна, – протягнув худорлявий дивлячись на світлину Горової, що лежала на столику. - Шкода буде витрачати такий генофонд.

- Думаю, що нам не треба іти на крайнощі. Давайте будемо далекогляднішими. – Чоловік з перстнем явно переважав інших в хитрощах та в інтригах. – Те, що Даніель Полонський завжди за нею тягається – не значить, що вони пара. І не значить, що будуть разом й надалі. – По його лукавим очам та єхидній посмішці було видно, що чоловік вже мав хитрий план. - Можливо вона просто, ще не бачила інших варіантів. – Подивився на своїх поплічників та серйозно видав, ніби вже вирішив. - Думаю, її треба буде ввести в їхню родину по всім канонам та прийняти за правом крові, дозволивши всі привілеї родини.