Розділ 5. Відкриваючи секрети

Ця дівчина не перестає мене дивувати. Коли я вперше її побачив пів року тому, коли почав стежити за її життям я і подумати не зміг, що вона стане частиною мого життя, ще й такого навіженого. Іншого слова підібрати не можу, бо інакше вся суть буде втрачена.

На відміну від рекрутів, що по власній волі приймають "Іскру", Емілія і правда побила всі рекорди. За останні два дні вона понівечила дві будівлі, а це рівно в два рази більше, ніж я за все своє життя, і одна із них — моя холостяцька барлога.

Чорт з нею з цією кімнатою, навіть не розсердився. Знаю, що занадто часто спеціально виводив Емілію на подібні прояви, спонукав до того, щоб вона більше реагувала та вчилася контролювати непідконтрольне, виходити за рамки, і частіше проти її волі, і бачу, що навчив на свою голову. Тепер протистоїть мені як рівна, а то і сильніша, кидаючи виклик. Хоча, мене це тільки заводить, спонукає до ігор в "кішки й мишки".

Як би насправді занадто емоційно з нею не було, та я не те, що змирився, здається я сам обрав подібну долю для себе і як безголовий смертник смиренно віддався їй. Вже не було просто я. Є ми, і Емілія тільки моя. А цей розгардіяш, що зараз оточував нас, можливо, це такий собі своєрідний натяк на прощання з холостяцьким життям, і що барлогу пора переробляти на зручне гніздечко.

Тримайте мене троє!

Не вірю своїм думкам! І це той, на кого дівчата безрезультатно роками хотіли ярмо надягати, а тут сам і не проти — здамся з потрохами і оком не кліпнувши. Правда Емілії про це поки що рано знати, а то знову втече. Знаю я її реакцію на подібне — моментально п’ятами накиває.

- Ну що, поговоримо як дорослі люди? - запитав після того як вона трохи заспокоїлася. 

- А ти футболку одягнеш? - Ніжний голосок з нотами ніяковості стряс повітря.

Бачу, що своїм видом бентежу її, та так навіть цікавіше. За останній час зрозумів, що мені дуже подобається виводити її, ходити як по лезу, наражаючись на прояви її емоцій. Саме вони живлять мене — завжди такі щирі, відверті, а як той наркоман жадаю їх, поглинаючи.

Це схоже на симбіоз, тільки у моєму випадку я являюсь паразитом. Дожився. Підсів на вперту і радію.

- І не подумаю, - відповідаю їй та підморгую.

Ось воно, те, що мене заводить ще більше — ії реакція. Кліпає віями та закочує очі доверху посилаючи неоднозначний спектр емоцій, а я радію як мала дитина смакуючи свою перевагу.

Взагалі я в шоці від усього, адже впевнений, що до зустрічі з нею точно і не жив. Роками інші дівчата були такі ж сірі та прісні, але не Емілія. Вона повний спектр емоцій, повна батарея енергії, вона особлива як і зв'язок між нами. Я відчуваю цей зв'язок на якомусь енергетичному рівні і він з кожним днем стає сильнішим, ніби наші "Іскри" обрали один одного і жадають поєднатися. А я не проти. Буду чекати, адже Емілія мені так просто не віддасться. Вона із роду тих дівчат, яких треба довго добиватися, але думаю, що і вона скоро відтане, адже впевнений, що відчуває те ж саме, просто упирається.

- Ходімо, нам треба поснідати, - схопив її за руку та поволік в низ.

Приємно тримати її за руку, торкатися її шкіри, думаю про це і сам з себе в шоці. Ніколи не був романтиком, а зараз на побачення запросити її хочеться. Ніби підліток якийсь — дах просто зриває.

- Я не голодна, - знову впирається.

- Зате я голодний. Складеш мені компанію. - Не питав, а поставив перед фактом та продовжив вести за собою. Знаю, що їй не подобається, що я вирішую за неї, та нічого страшного.

Тягну її за собою сходами та спиною відчуваю жар від її погляду на своїй спині, на м'язах, а через дотик її рук відчуваю її збентеження та ніяковість від її ж думок та бажань.

Дивися-дивися. Звикай моя хороша, ще трохи і дозволю тобі руками пом'яти, сповна їхню міць відчути. Не дарма ж я стільки років тренувався?

Посадив дівчину на її вже улюблене місце, якраз навпроти робочої поверхні та почав готувати. Мені завжди подобалося це робити, а тепер, коли вона слідкує за кожним моїм рухом затамувавши подих — ще більше подобається.

За п'ятнадцять хвилин сніданок був готовий, а Емілія, як німа сиділа навпроти і по виразу її обличчя розумів, що зараз у неї в голові крутяться думки, які її бентежать.

- Наші батьки ворогують? - перервала мовчанку і я здивувався цьому питанню.

- З чого ти взяла?

- Ти говорив, що вони конкуренти, - схрестила руки на грудях, демонструючи, що їсти не збирається, продовжуючи пропалювати мене поглядом, чекаючи моєї відповіді.

- Так, конкуренти, але не вороги. - підтвердив те, що вже говорив раніше, підтягнув тарілку з наїдками до неї по-ближче.

- Розкажеш про це?

- У мене є умова, - подивився на неї прикидаючи як відреагує на наступне. Я б і так розказав, але розуміючи який високий рівень її цікавості, вирішив отримати для себе дивіденди. - Ти добре поїси, і ми з тобою прогуляємося по округу за ручку, як пара.

Очі у Емілії округлилися. Вона вхопила повітря та застигла на місці, ковтнувши те, що щойно хотіла сказати, а потім, явно передумала, видихнула та згодилася.

Через деякий час ми переодяглися та вийшли на вулицю. Поки Емілія засіла у ванній кімнаті я навіть встиг зателефонувати до меблевого салону та замовити нове ліжко з матрацом з доставкою на вечір. Добре, що гроші роблять дива, а то б прийшлося спати на підлозі. Диван невеликий, по собі знаю, а Емілія вигнати зможе, якщо сильно захоче. Тож, не дам їй такої можливості. Разом — значить разом.

Ласкаве літнє сонце тільки прикрашало цей ранок. Його промені лоскотали та зігрівали так само як ті теплі емоції, що проймали мене з середини. Я протягнув дівчині долоню та в очікуванні споглядав на неї, жадібно реагуючи на кожен рух та міміку. Емілія була не в захваті та все ж поклала свою руку мені в долоню, і вже разом, як продовження один одного ми рушили на нашу першу в житті прогулянку.

Я тримав її за руку і як той школяр вдивлявся в її бездонні очі. Трохи навіть засмутився, побачивши, що вона знову одягла свої лінзи, ховаючи за ними природний колір, хоча, нічого й не сказав, щоб не бентежити знову. Мені подобалася вона натуральна, бо я в житті не бачив нічого чарівніше. Вона така особлива, а вже природній для неї колір очей тільки підкреслював цю особливість піднімаючи її на вищий щабель високо над іншими.