Найбільший страх

В кожного з нас страх є найбільший,
Він чатує десь у глибинах душі,
Чекає тихо на час свій величний,
Щоб зруйнувати найкраще в житті.

Боїться хтось утрати коханих,
Страшна комусь самотність є,
Когось лякають війни й рани,
А слово «смерть» всіх струмом б'є.

Для діток темна ніч несе загрозу,
Дорослим – голод, бідність, безробіття,
Чиновник уникає власного народу,
Для багатьох майбутнє – то жахіття.

Я ж ніколи жодного страху не мав,
З народження мене батьки оберігали,
Вони завжди поряд – точно знав,
Як і знав, що вони мене кохали.

Темрява для мене значення не мала,
Як холодні ночі, вітер та гроза,
Бо в такі миті завжди мати обіймала,
Тиху пісеньку на вухо все співа.

Старші хлопці також не лякали,
Бо батько дужий зі школи забирав,
Із двору діти його всі поважали,
Бо їх завжди шоколадом пригощав.

Як підріс – роботи не цурався,
Освіту вищу здобував і працював,
Усе, чого в батьків колись навчився,
Завжди лиш з мудрістю вживав.

Залишитись голодним також не боявся,
Бо в материнський дім дорогу знав,
Там завжди стіл смачний вкривався,
Там хвилю щастя завжди відчував.

Ніякого страху у мене не було,
В житті усе прекрасне та чудове,
Але недовго все безстрашно йшло,
Те відчуття було жахливе й нове.

Якось літак упав, розбився вщент
З батьками обома усереди́ні,
Саме в той безжалісний момент
Я відчув страху усі глибини.

Уся моя свідомість різко сколихнулась,
Слово «смерть» ударило у серце,
Солоні сльози все котились і котились,
А в житті прекрасне все втрачало сенсу.

Минуло років з того часу вже багато,
Важкі ночі змінили світлі дні,
Я часто згадую про маму й тата,
Коли сиджу з сім'єю в тишині.

Що тепер найбільш за все мене лякає?
Найстрашніше – втратити дітей й дружину.
Цього боїться кожен, хоч не помічає,
Бо найдорожче в світі – то родина.

Я часто сумую сильно за батьками,
За сміхом матері і посмішкою тата,
За їх повчаннями, розмовами, словами,
За тим, як смачно пахло в їхній хаті.

Я вдячний їм, моїм найріднішим,
Що дбали про мене, страхи відганя,
Моє дитинство було найщасливішим, 
Сповнене любові, тепла і добра.

———

Історія цього вірша вигадка