Щось особливе

Шахи

Ми ходимо простими пішаками,
А в відповідь на нас все пруть конями,
Як зробимо лиш одинокий хід,
Противники одразу два в обхід.

Все поле давно не чорно-біле,
Воно - багряне й заржавіле,
Укрилося товстою пеленою
З трупів, крові та набоїв.

Правила стають щодня жорсткішими,
Земля під ногами все крихкішає,
Слабшають щоденно вояки,
Знесилюються наші вожаки.

Ми ходимо звичайною турою,
Столітньою, не надто швидкою,
Коли в нападника нова з гарматами,
За нею слідом - військо з "Градами".

Хід робить наш відважний слон,
Його загарбники беруть в полон,
Хтось здав їм наші схеми й плани,
Чесних воїнів увів в оману.

Ворог має безліч переваг,
"Шах" робив уже не раз,
До "Мата", слава Богу, не дійшло,
Та вояків за це багато полягло.

Вся шахівниця від вибухів в дирках,
Поля клітин всіх стерлися в боях,
Нема вже меж, не знати як ходити,
Й куди іти, щоб бій цей пережити.

Та король живий, він не боїться,
То є весь народ, якого не позбуться,
А королева - то є матінка земля,
Що кожного боронить, наче немовля.

Ці шахи нас усіх втомили,
Когось поранили, а багатьох убили.
Та всякій грі колись кінець прийде.
Питання в тому: чи король наш доживе?

Подобається

#3521 в Різне
#921 в Поезія

Відредаговано: 07.10.2022