Щось осіннє

***

Осінь. Одне слово, а скільки тепла і прохолоди у цьому слові.
Перед тобою одразу жовте листя і прохолодні дні,
Вечори із книгою та швидкоплинні дні. 
Листя жовтогаряче, а зранку туман, 
Та ти ідеш у цей природній фан.
Тоді стоїш, з кавою у руці,
Насолоджуєшся красою з легеньким рум'янцем на щоці. 
Гарно ! - думаєш ти, але йду далі.
А далі падає листя. 
Ти знову стоїш. 
І дивишся як плавно та легко летить воно. 
Спогад з дитинства пронизує тіло,
Як добре і безтурботно тоді було.
Та ця хвилина минула,
Ти далі ідеш спіша.
Проте листя під ногами шелестить,
Нагадуючи про те, що час невпинно мчить. 
І хоч осінь минає, холода навколо,
Та у душі завжди залишиться тепло.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше