Осінь. Одне слово, а скільки тепла і прохолоди у цьому слові.
Перед тобою одразу жовте листя і прохолодні дні,
Вечори із книгою та швидкоплинні дні.
Листя жовтогаряче, а зранку туман,
Та ти ідеш у цей природній фан.
Тоді стоїш, з кавою у руці,
Насолоджуєшся красою з легеньким рум'янцем на щоці.
Гарно ! - думаєш ти, але йду далі.
А далі падає листя.
Ти знову стоїш.
І дивишся як плавно та легко летить воно.
Спогад з дитинства пронизує тіло,
Як добре і безтурботно тоді було.
Та ця хвилина минула,
Ти далі ідеш спіша.
Проте листя під ногами шелестить,
Нагадуючи про те, що час невпинно мчить.
І хоч осінь минає, холода навколо,
Та у душі завжди залишиться тепло.
Відредаговано: 27.10.2024