11

Ми зі слідчим закурили майже одночасно. Неподалік КНОРДівці приводили до тями Леслава, скували його наручниками і повели геть. Я дивився йому вслід, чоловік ледве пересував ноги, здавалося, він якийсь розгублений і розчавлений.

Що ж, його можна зрозуміти, не кожного дня втрачаєш свої магічні сили.

Сніг довкола потемнів від крові, збився в купи і демонстрував сліди боротьби. Добре, о КНОРДівці все затоптали, інакше ще хтось би зрозумів, що тут було чотири, а не три людини. Іван зник, написавши, що чекатиме в машині, одразу після мого дзвінка поліції. Хоча, Леслав цілком може повідомити про нього поліції, але… я буду все заперечувати.

- Чесно кажучи, - Ілля похмуро затягнувся, - думав, ти вже не подзвониш, я саме збирався вести людей сюди.

- Ти б не прогадав, - запевнив я слідчого.

- Тим не менш, вовкулаку ми не врятували.

Я зиркнув на мертве тіло Томаша, воно застигло у калюжі крові.

- Тепер зграя точно обиратиме вожака, - зауважив я.

- То ти зняв прокляття? Все закінчилося?

- Так, і Леслав більше не відьмак. То може, ліквідатори не будуть його відмазувати?

- Дуже на це сподіваюсь, - Ілля пожбурив недопалок в сніг. – І зроблю все можливе, щоб Леслав відповів за все. Тебе підкинути?

Я похитав головою:

- Не варто, в тебе он ще купа роботи.

На прощання ми потиснули одне одному руки. Я спустився сходами до пам’ятнику афганцям, далі праворуч і ось уже машина Івана. Але я пішов далі, зупинився на мості. Упир не наближався, схоже, він правильно зрозумів, мені треба оговтатися.

Внизу виднілися вогні жителів каньйону, в небі ж зорі почало затягувати хмарами. Схоже, знову буде сніг, на це натякав і холодний вітер.

І що тепер? Прокляття зникло, але це лише одна з проблем. Що робити з Донецьким і Властомиром? Не кажучи вже про угоду з демоном, яка досі висить наді мною, як дамоклів меч.

Погляд опустився на руки, в червонуватому світлі ліхтаря рана на долоні здавалася чорною, я прошепотів заклинання і вона затягнулася. Залишилося лише клеймо на тильній стороні - «Маг Крові». Що ж, від себе не втечеш, отже досить вже намагатися.

То що ж тепер? Треба йти в учні до Властомира і взявти з цього максимум користі.

От тобі і відповідь, подумав я, швидко крокуючи до машини, от тобі і відповідь.