Настав вечір.Я швиденько прийшла .Зайшла до магазину і купила свій улюблений шоколад і морозиво.Прийшовши на стадіон я зрозуміла що нікого немає.Лише дядя Толя з Поліною та Назаром були там.Я підійшла ближче ,привіталися.
-Ти все-таки прийшла я гадав ти не прийдеш,-промовив він.
-Ну я прийшла.Чи я вам заважаю?,-я повернулася щоб піти .Він взяв мене за руку і сказав щоб я лишилася.Я сіла на лаву біля нього і він поглянув на мене :"запам'ятай ніколи в житті я не хотітиму щоб ти пішла".По моєму тілі пробігши мурашки після його слів.Запанувала тиша .
-А ти мила ,- промовив він.
Я почервоніла і засоромилась.В серці вирувало неймовірні відчуття,ніби щось розривало мене із середини.Цей вечір назавжди залишиться у моїй пам'яті.
Через кілька годин по прийшли мої друзі зми пішли гуляти.Коли я поглянула назад я зловила його погляд на собі.Я навіть не знаю що зі мною,але схоже це на казку.
Моє серце билося сильніше ніж зазвичай,а моя подруга сказала що я закохалася...
Я не знаю що таке кохання адже для мене це було не головним,але це дивне відчуття непокидало мене.