Уривок 58. Обмін

[Фрагмент з зошита, знайденого в мотелі "Red Oak", Нью-Джерсі. Дата на обкладинці стерта. Аркуші подерті, деякі залиті чорною рідиною з маслянистим блиском]

…Він стояв у вітальні.

Не уві сні. Не в спогадах. Не в уяві змученого мозку.

Батько. Той, що загинув у жовтні 1943-го під час "тренувального маневру", як офіційно цей експеримент називався в документах. Той, чиї рештки ми поховали у закритій труні.

А тепер - він.
Напівпрозорий, як тьмяне скло.

Стояв біля старого годинника.
Дивився прямо на мене.
І... усміхався.

Потім - промінь світла. Ніби навколо нього на мить розчинився простір. Стеля, лампа, підлога, той старий і вже давно зламаний годинник - все зникло. Залишилась лише сітка з мерехтливих світних ниток.
І я почув: "Я й досі тут".

…Я почав шукати.

Ці записи… Вони справжні.

Я знайшов звіти про членів екіпажу "Елдріджа", яких ніколи не було в офіційних списках. Шістнадцять осіб - "зайві", як їх назвали. Вони з’явились на борту, коли корабель проявився з невидимості. Дехто - зрощений зі стінами. Дехто - без обличчя. Хтось - без кінцівок. А від когось залишився лише голос.

Один був живий. Неушкоджений. Вижив. Вцілів. Але не міг говорити. Лише писав, писав без упину. На стінах. На собі. В повітрі.

Одне слово знову й знову: "Вузол".

…Мене переслідують.

Сьогодні зранку за вікном знову були ті люди в чорному. Без тіней. Без відображення у склі. Вони не говорять. Але я чую їх. В своїй голові.

Кажуть:
"Ти знаєш забагато"
"Це не твій час"
"Полиш це"
“Вузол - не для тебе”

Я змушений переїхати до мотелю.

Вночі вони проникли всередину. Я бачив, як один з них нахилився над дзеркалом в моєму номері…  і з того боку хтось йому відповів. Без слів. Але я почув їх, відчув, як холод охопив кімнату. А потім вони зникли, але відчуття присутності залишилось.

Я більше не сплю.
Я більше не сам.

…Батько повернеться.

Я знаю.
Він - не єдиний.
Їх усіх затримали в коридорах реальності, на інших рівнях, в місцях, де час - лише ілюзія, де світи зустрічаються і проникають один в одного.

Там не існує смерті.
Але й життя - інше.

Коли "Елдрідж" знову з’явиться - а він з’явиться - відбудеться обмін.

Вони заберуть мене до нього.
І залишать когось іншого натомість. Щось інше.