Уривок 53. Нижній рівень

[Фрагмент запису невідомого походження.
Знайдено в спаленому будинку поблизу Межі.
Оригінал зберігається в архіві під грифом D-13]

…Я пройшов крізь мембрану світу. Вона тонша, ніж здається - досить тріщини, подряпини в повітрі, достатньо пролитої крові. Особливо крові. Вона - ключ.

З того боку - це ж саме місто. Ця ж сама вулиця. Ті самі будинки. Тільки... інші. Камінь потрісканий, чорний, у ньому стогне жар. Вибиті вікна дивляться, ніби очі мертвих, а двері - схожі на беззубі роти, що чекають. У небі - кіптява і попіл, ніби хтось знову і знову спалює саму тканину буття. Здається йде сніг - але це попіл…

Повітря - важке, як дим у легенях, тут усе дихає згасанням. Світло не горить, тільки тліє. І постійно - цей звук. Ледь чутний писк на межі слуху. Цей світ вмирає, і навіть вогонь тут не дає тепла. Тільки спопеляє.

І істоти. Їх складно описати. Вони - ніби відображення нас самих, але зламані, перекручені. Деякі повзають по стінах. Інші крадуться у темряві, слідкуючи. Деякі ходять просто вулицями - наче й не бачать мене, але я відчуваю, як вони торкаються мене своїми думками.

Це світ - копія. Тіньовий відбиток. Зворотний бік. Нижній рівень.
Але він не мертвий. Він живий. І голодний.

Кажуть, його використовують. Ті, хто знає. Вони підгодовують його. Приносять у жертву “незручних” - тих, кого не можуть змусити мовчати. Ховають тут свої справжні обличчя. Ритуали проводять внизу - щоб отримати силу нагорі.

Я не мав бачити. Але побачив. І тепер він бачить мене.

Якщо ти читаєш це - не шукай туди шлях. Не проливай кров. І не відповідай, коли з того боку хтось стукає…