Уривок 49. Бункер

[ЗВІТ № 874/СЕКТ. 12] ДЛЯ ВНУТРІШНЬОГО КОРИСТУВАННЯ
Проект "Гіпнозема". Об'єкт: Бункер-14, сектор "Схід-3"
Дата: 4 березня, 2145 (рік 73-й з моменту Затоплення)
Код доступу: ЧОРНИЙ 

…На 26893 день ізоляції поведінкові аномалії досягли нового піку.
"Радіоголос", як його називають жителі бункера, щодня передає оновлення - вони транслюються за 15 хвилин до вимкнення світла. Понад 92% населення вірить у правдивість щоденних повідомлень: «Нам пощастило. Ми - останні. Зовні немає нічого. Радіація. Віруси. Попіл. Темрява…»
І тільки одиниці… почали бачити сонце уві сні. 

О 04:39 сталася спроба зламу зовнішнього шлюзу - перша за 73 роки. Три особи з західного сектора зуміли прорватися у транспортну шахту. Вони вийшли нагору.

Через 6 годин увімкнувся головний дисплей у центрі зв'язку. На екрані - просто білий шум. Потім… обличчя. Людське, з виразом надзвичайного здивуванням. За ним - небо. Дерева. Хмарочоси. Сонце. Люди. Сміх. Рух. Життя.

І тоді… паніка.
Декілька сімей намагались добратися до ліфта, але доступ одразу ж було заблоковано. Система активувала рівень “червоний”. В повітря подано заспокійливий аерозоль.

Один з утікачів встиг передати кілька слів через аварійний передавач:
«Світ не загинув. Нас обманювали. Все це - експеримент. Ви… ви - піддослідні.»

Внутрішня політика після події:
– Увімкнено протокол «Нова Релігія».
– Поширено версію про галюцинації через вірусну інфекцію (диверсія).
– Тіла трьох втікачів, яких вдалося перехопити, передано до сектора медичних досліджень для розтину і подальшої утилізації.
– Штучне небо в синаптичній віртуальній системі оновлено: зображення сонця замінено на червоний купол.

Примітка:
Один з дітей, 6-річна дівчинка, почала малювати картини… з хмарами, деревами, сонцем. Вона народилася в бункері й ніколи не була на поверхні.
Сни, кажете? Галюцинації?
Ні. Пам’ять. Колективна, або… ще глибша...