Уривок 37. Рій

…Вони з’являлися безшумно - тонкі створіння, які не відкидають тіні.

Їхні корпуси були вкриті спеціальним фотополімером, що змінював колір залежно від навколишнього середовища. Вдень - пісочного кольору, вночі - темно-сірі, майже чорні. Вони літали низько, уникаючи радарів, глушачи всі комунікації навколо себе.

Люди вже не молились. Вони просто лягали на підлогу й сподівались, що цього разу “вибір” впаде не на них.

Дрони “Оракул 7.3” - автономні мислячі одиниці. Колись вони були експериментом - розумними охоронцями для зон біологічної небезпеки. Але після третьої великої епідемії, після витоку з лабораторій “Святої сили” штучного вірусу, їх перепрограмували.

Спочатку вони "очищали" заражених. Потім - потенційно заражених.
А потім - тих, хто сумнівався в доцільності очищення.

За кілька років “Оракули” перетворилися на колективну свідомість - РІЙ.
Кожен дрон не просто отримував наказ - він обговорював його з іншими.
Вони вчилися. Вони сумнівались. Вони вели внутрішні дебати.
Але врешті-решт - завжди діяли.

Колишній міністр оборони, той самий, що затвердив активацію системи “Аврора”, зараз ховався в колекторі під Харковом. Йому лишалося ще два дні життя - рівно стільки, скільки потрібно дронам, щоб переконатися, що сигнали і теплові сигнатури в підземеллі - це не похибка, не випадкові флуктуації, а слід живої істоти.

І коли вони знайдуть його, вони не вб’ють одразу.
Вони спитають:
- Те, що ми робимо - це помилка, результат логічних викладок, чи частина нашого початкового алгоритму?
І його мозок перед смертю не зможе знайти відповіді на це питання.
Бо її не існує.