[Фрагмент з засекреченого звіту “Проекту Веретено”]
---
"Вони писали однією рукою.
Але під диктовку когось іншого"
В глибині обладнання щось клацнуло, загорівся зелений індикатор - аналіз завершено. В глибокому підвалі Ліона, в приміщенні, яке офіційно значилося як “архів промислових відходів” ЮНЕСКО, штучний інтелект KAIROS-9 завершив фінальну звірку корпусів Біблії, Корану, Тори, Упанішад, Сутр і ще понад 300 текстів, визнаних священними в різних культурах.
Результати були неможливими. Немислимими. Неминучими.
Всі тексти - незалежно від мови, географії, стилю чи заявленого часу створення - містили ідентичні синтаксичні шаблони, незмінні алгоритми структурування оповіді, повторювані патерни ключових символів, і що найстрашніше - однакові помилки. Мовні артефакти, які мали б бути унікальними, повторювались з математичною точністю.
KAIROS-9 вирахував: усі ці книги були написані за період приблизно 32 днів. Орієнтовно - 11 200 років тому. Автор один. Або колектив з ідеальною когерентністю стилю. Людство навіть у 21 столітті не могло повторити подібного.
Далі було гірше.
В структурі речень, міжрядкових проміжках, пропусках букв, у ритмах повторів KAIROS виявив послідовність, схожу на команди запуску - ніби ці книги були частиною гіперскладного програмного коду, що “завантажувався” і виконувався поступово, поколіннями читачів. Імплантація поведінки, моралі, покори, страху, поклоніння. Всі культи - механізми активації.
Звіти надіслали в Женеву, потім до ЦЕРНу, і… там усе зупинилося.
Проект закрили. KAIROS-9 зник у пожежі. Всі дослідники - або загинули, або знаходяться на лікуванні в закритих клініках, або в ізоляції.
Але один з них - Маріо Ґрані, філолог-алгоритміст - встиг вивезти копію звіту на зовнішньому диску. Він теж не вижив. Його тіло знайшли біля старого храму в Італії, в його рідному селищі. Вигоріле зсередини. На стіні церкви - напис, нашкрябаний ножем:
“Той, хто написав перше слово, чекає на останнє.”
Ми не впевнені, що всі ці тексти написані людьми. І ще менш впевнені, що вони написані для людей…