Уривок 26. Їхні кроки знову чути

Кажуть, усе почалося з ліній, які з'єднували світи, - тонких шрамів на поверхні реальності. Геоманти відчували їх. Ні, не просто відчували - вони жили ними. Вони могли пройти кілька кроків у певному напрямку, зупинитись, торкнутись землі, прошепотіти ім’я забутого вітру - і перед ними розверзається невидима для інших щілина між світами. Їхні дії здавались випадковими і безглуздими - зав’яжи вузол на мотузці, обернись тричі, доторкнись до північної стіни лівою долонею… але наслідком могла бути мандрівка в іншу епоху, або перехід на зворотний бік світу, туди, де закони фізики більше не мають сили.

Геомантія не була магією. Це була спільна мова реальності, стара, як сама Павутина світів. У XIII столітті один з геомантів, прозваний Ходієм Безслідовним, відкрив Велику Дорогу - мережу геометричних переходів, що тягнулася крізь мультивсесвіт. Саме через цю Дорогу вони й прийшли. Чужинці. Істоти з інших пластів буття. Ми назвали їх упирями, відьмами, перевертнями. Ми малювали хрести, запалювали свічки, сипали сіль на поріг, кропили  свяченою водою - але це було смішно. Вони не боялися цього. Вони сміялися з наших молитов.

Церква втратила контроль над реальністю. Вона боялася. І тоді народилась Інквізиція. Геоманти-хрестоносці, воїни в білому, посланці Бога - так вони себе називали. Але істинна їхня природа була іншою: одержимі майстри війни, які прокладали свої власні стежки через світ, вирізаючи нечисть з тканини буття. Вони палили села, де бачили дивне світло. Вирізали родини, в яких діти малювали ідеальні кола в пилюці. Але інколи… вони творили дива.

Один інквізитор пройшов через кам’яну стіну, не залишивши жодної подряпини. Інший торкнувся мертвого - і той заговорив. Були ті, хто літав без крил, ті, хто повертав час назад на кілька хвилин, щоб уникнути смертельного удару. Люди схилялись перед ними як перед святими.

Церква була в захваті. Але недовго. Бо коли дива стали масовими - коли прості ченці почали бачити видіння про майбутні події, а паломники ходили по воді - папська влада усвідомила: Бог більше не єдиний, хто творить чудеса.

Почалося нове полювання. На колишніх героїв відкрили облаву. Інквізитори, що ще вчора очищали світ від демонів, стали вигнанцями, проклятими. Їх винищували свої ж. Папа мовчав. Орден Тиші розсилав списки. Геоманти зникали один за одним.

Але деякі… вижили. Вони створили сховища - базисні точки на Великій Дорозі. Там, де геометрія світу дозволяла сховати ціле місто чи навіть державу. Вони почали будувати нову релігію. Нову армію. Нову віру.

І тепер, коли світ знову хилиться до межі - їхні кроки знову чути в тиші. Хтось малює символи на сирій землі. Хтось ходить колами перед сходом сонця. Хтось зникає, залишаючи за собою лише запах озону й дивні сліди.

Сезон істинних чудес повертається.
Тільки чи готові ми до цього?