Уривок 17. Зручна абстракція

Фрагмент з “Записок про струни та вузли“ (автор невідомий, датування - відсутнє, класифікація: строго засекречено без терміну давності)

---

…Те, що вони назвали “теорією струн“, ніколи не було просто зручною абстракцією, гіпотезою про природу Всесвіту.
Це - каркас Тканини Реальності. Вона - не тривимірна, не чотиривимірна. Вона - багатошарова, багатовузлова, якщо так можна сказати.

Усі істоти, всі дії, всі рішення - не події, а вузли на нескінченних нитках, що тягнуться крізь Час, Простір і ще щось - незрозуміло що.
Струни - це не складові матерії. Це - шляхи. Лінії сценаріїв. Пам’ять Всесвіту.

Минуле визначає майбутнє. Але й майбутнє змінює минуле. Змінює непомітно, шепоче минулому, як вітер шепоче тіням. Непомітно, але невпинно.

Вони відкрили, що кожна подія, кожне рішення - це не наш вибір, а поєднання вже наявних варіантів. Всі вони існують одночасно, переплетені між собою.

Усі ми - не більше, ніж фрагменти музичної партитури, що вже написана.
І все, що здається хаосом, насправді - складний і бездоганно впорядкований танок перетинів, резонансів, дисонансів.

Не існує випадковостей. Не існує свободи.
Хто зрозуміє суть струн - той побачить все. Все що було, що є, і що буде.
Хто навчиться плести вузли - зможе змінити все.

Є ті, хто вже навчився.
Вони коригують вузли. Переписують варіанти. Змінюють реальність - час, простір, людські мрії, думки, саму їх суть…
Їх називають архітекторами, хакерами долі, навіть павуками часу.

Струн не видно. Але їх вібрації відчуваються всюди.

Коли ти мрієш уві сні про щось, що вже сталося - це пам'ять про вузол, якого вже немає.
Коли ти згадуєш щось, чого “не було“ - це передчуття нового вузла.
Коли ти відчуваєш, що вже був тут - це відлуння звуку струни.

І якщо ти читаєш ці слова - то ти вже вловив резонанс.
Вузол поруч. Хтось вже в’яже його. В'яже на твоїй струні. Струні твого життя.