Уривок 12. Східний вітер

“Він прийшов з тиші.  І залишив тишу…”
(рядок з анонімного документа, знайденого у покинутій машині неподалік міста Віттенум, Австралія)

***

Запис №23. Особистий журнал. Дата: перекреслено.

Я не мав туди йти. Але як залишити без відповіді те, що не дає спати вже шосту ніч поспіль?

Віттенум зустрів мене мертвим світлом і кавою, яка ще парувала в чашці біля вікна. Телевізор миготів синім екраном. Кішка на підвіконні - застигла, як муляж. Злякана, ледь жива. Не могла рухатися. Але дихала. Вона єдина.

Люди? Одяг на пішохідних переходах і вулицях. Відкрита аптечка. Пакет з “Макдональдсу”. Телефони й годинники на асфальті. Покинуті велосипеди і електросамокати. З відчиненого кіоску приємно пахне хотдогами. Світяться реклами на перехресті. Сміття палає у смітнику. Але - жодної живої душі навкруги.

І вітер. Східний. Теплий, як подих матері. Тихий, як шепіт змови. Неслухняний, як дитина.  Я чув, як він співав. Не словами - іменами. Він називає їх одне за одним. Моє ім’я - теж…

***

Фрагмент звіту з операції «Міджах-Схід». Статус: ЗАСЕКРЕЧЕНО.

До сектору 7 проник один цивільний.
Зафіксовано, що в місті на момент ізоляції проживало 5 632 особи.
Нуль тіл. Нуль ознак боротьби.
Всі годинники у місті зупинилися о 04:44.
Стрілки всіх наших компасів вказують на схід.
Аудіозапис з камери спостереження зафіксував дитячий голос, що співає наступне:

“Східний вітер, східний шлях,
Тихо шепче, мов у снах.
Раз - і тіні вже пусті,
Ти тепер на самоті…”

***

Фрагмент приватного листа (знайдено у покинутому готелі, штат Нью-Мексико, США):

…і тоді я згадав ту пісеньку. Ми співали її в дитячому садку. Але звідки вона була - ніхто не знав.
Вона приходила уві сні, точніше - приходила разом зі східним вітром.
І тільки тепер я зрозумів, що це не було грою.
Це було попередженням.
Щось там, за горизонтом - чекає. Воно не з цього світу. І вітер - це лише ключ…
…я боюся, що вже відчуваю його запах у повітрі.
Якщо це моє останнє повідомлення - спали цей лист.
А якщо вітер знайде тебе - не відповідай, як би лагідно він не кликав…

***

Особистий запис (ймовірний автор - співробітник Центру дослідження аномальних атмосферних явищ):

Міста по всьому світу вмирають. Але ніхто не говорить як і чому.
Вітер залишає після себе навіть не смерть, а відсутність життя.
Я завжди це підозрював, але тепер знаю напевне - це не природне.
Це не “наш” вітер.
І кожного разу, коли він дме, він лишає трохи більше порожнечі в кожному з нас...