Уривок 9. Кров і Камінь

Фрагмент з рукопису, знайденого у крипті під зачиненим монастирем біля Перигору, Франція.
Автор невідомий. Приписується ордену “Сanguis Obscura”.

…Це не вино було у чаші на Тайній Вечері. Не вино, і не вода.

Вони називають її Sang Real - Кров Королів. Але справжнє ім’я - Кров Сновидіння. Вона тече не жилами, а крізь тіні, склепи й покоління. Вона - не символ, а печатка. Ключ до дверей, яких не мало б існувати.

Той, хто пив з чаші, не помер. Його ім’я забули, та не голос. Він шепоче знизу - з каменю, з кісток, з темряви між думками. Його тіло - спалене, та не знищене. Він ходить між нами, коли ми не дивимось. Він ховається у дзеркалах, що більше не відбивають світла.

У Празі, 1612-го, алхімік на ім’я Ян Шпренгель зник після того, як заявив, що “випарував камінь з крові святої діви”. Залишив лише чорну книгу, сторінки якої пахли залізом. Всі, хто прочитав її - не жили довше трьох днів.

Є місця, де земля пульсує, наче вена. Там час сповільнюється, і повітря стає важким, наче згусток. Старі вампіри - не казка. Вони не бояться часнику, свяченої води, хрестів і срібла, а бояться згадки про них. Вони живуть, поки ми в них не віримо. Вони безсмертні, поки ми не називаємо їх імена.

Філософський камінь - не об’єкт, а стан. Його формула - кров, пам’ять і тиша. Найчистіша сировина - дитячий страх, перетворений на молитву.

Грааль - це не посудина. Це голос, що кличе зсередини, коли ти торкаєшся до темряви в собі.

Пам’ятай:
Не пий з чаші, доки не готовий забути себе.
Не проливай кров, яку не зможеш повернути.
І ніколи не вітайся з тими, хто не відкидає тіні…