Уривок 6. Лист з наступного тижня

З архіву особистого листування доктора Г. М. Шевцова, Інститут нестійких систем, м. Київ, 1982 р.  Аркуш трохи обгорів, в його верхній частині - штамп “Секретно”.

---

“25 лютого 1982 р.

Сергію,

я не знаю, чи цей лист дійде до тебе завтра, сьогодні чи вчора, бо я вже не знаю, що вважати "завтра". Хоч, здається, саме цим ми й займаємося - намагаємося зламати сам плин часу.

Після четвертої спроби запустити установку (я її вже почав називати “Ключ” - не смійся!) - з’явилася тріщина. Не в апаратурі - в часі.

Усі прилади показують коректні дані, але при цьому... люди змінюються.

Сторож Льоша вже третій день носить синій бушлат, хоча я точно пам’ятаю - ще вчора зранку він був у сірому. Втім, здається, ще вчора він взагалі у нас не працював! Або працював не він...

І ще - зник Жора. Просто випав зі спогадів. У всіх одразу! Ніхто, окрім мене, не пам’ятає, хто він такий, не пам’ятає, що він взагалі був, хоча його стіл, речі, навіть недопита кава - все ще тут. У мене перед очима.

Ім’я твого брата я більше не можу згадати. Він був на конференції, здається. Ми говорили. Але тепер - просто провал у пам’яті.

Вчора я розбирав листи - і знайшов один дивний лист. Від тебе. Датований 1 березня. В якому ти просиш мене не запускати установку ще раз.

Як він у мене опинився?

Сергію...

Якщо ти читаєш це - щось явно пішло не так. Але, можливо, саме так і мало бути.

Ми відкрили не вікно в майбутнє. Ми відкрили лаз - у щось між “тепер” і “ніколи”.

І з іншого боку хтось дивиться.
І не просто дивиться - хтось грає нами, наче іграшковими солдатиками…

Г.М.”