Уривок 2. Межа між світами

Фрагмент з протоколу допиту №174-Б. Гриф "Цілком таємно". Витяг із архіву КДБ, 1974 рік. Додаткове маркування: «Особливий контроль», від руки: «НЕ ЗНИЩУВАТИ ДО ВИСНОВКІВ КОМІСІЇ»

Дата: 17 листопада 1974
Місце: кабінет №4, підвальний рівень, будівля №2
Особа, яка веде допит: майор В.М. Синіцин
Допитуваний: Савельєв Ігор Тимофійович, канд. фіз.-мат. наук, доцент кафедри загальної фізики, викладач ПДПІ
Початок допиту: 22:40

---

Синіцин В.М.:
Повторюю питання: з якою метою проводилися ваші експерименти в лабораторії №19 у серпні цього року? Керівник проекту, професор Баранов, вже дав покази. Тепер ми хочемо почути Вашу версію.

Савельєв І.Т.:
(пауза)
Усе почалося з випадкового шуму на графіку. Це мала бути банальна перевірка граничних коливань у надпровідниковому кільці... А ми помітили розходження.

Синіцин В.М.:
Що за розходження?

Савельєв І.Т.:
В часі. Спершу - наносекунди. Потім - мілісекунди. А потім... Знаєте, що трапляється, коли контур замикається сам на себе? Він створює резонанс, тільки не в частоті, а в геометрії. Простір починає накладатися. Місце стає одночасно тут - і не тут.

Синіцин В.М.:
Пояснюйте простіше.

Савельєв І.Т.:
(нервово сміється)
Простіше? Я стояв біля установки. І бачив... іншого себе. Я не сплю, товаришу майоре. Я бачив себе самого, тільки без руки - з якимось чудернацьким протезом наче з рідкого металу. А в лабораторії були інші прилади. Інші люди. А той… дивився просто в мої очі, ніби знав, що ми - одна й та ж істота.

Синіцин В.М.:
Ви стверджуєте, що перетнули межу між світами?

Савельєв І.Т.:
Я - ні. Межа перетнула мене. Як поріз в тканині реальності. Поле не просто згиналося - воно наче мало розум, вибирало, в яку реальність потекти. Іноді я відчуваю, що залишив частину себе там. А може …то Він залишив свою частину в мені…

Синіцин В.М.:
У ваших звітах Ви пишете про мультивсесвіт. Ви серйозно в це вірите?

Савельєв І.Т.:
(тихо)
Я вже не знаю, у що вірити. Але знаю, що крізь розлом дивилися. За нами вже давно спостерігали. Не ми першими… Хтось уже знав. Коли ми запустили останній імпульс - система відгукнулася. Вона... відповіла. Не словами. Відчуттями. Темрява має пам’ять, товаришу майоре. Вона пам’ятає, хто її будив і знає, як до нього дістатися. Я чув шепіт… Я й досі його чую…

(довга пауза, шурхіт паперу)

Савельєв І.Т.:
Мені вже нічого не вдасться зробити. Я розумію. Але запишіть це, бо ви можете на щось вплинути. Ні, не пишіть, запам’ятайте! І будьте напоготові. Бо коли контур знову замкнеться - ми не будемо першими, хто пройде. Ми будемо тими, до кого повернуться.

А ще - будьте обережні з дзеркалами… Не дивіться в них надто довго…

---

Кінець витягу. Частина запису вилучена службою внутрішньої безпеки. Подальша доля Савельєва І.Т. невідома. У протоколі зазначено, що він "переведений у закриту підземну наукову установу за межами міста".