Нам щастить, людству в сенсі

Нам щастить, людству в сенсі. За стільки років, стільки століть не зустріти жодної інопланетної наддержави, інакше, ніж везінням, це пояснити неможливо.

Як же так! Заперечать мені знаючі люди. Адже є іілани, самшити, гімкани, зрештою.

І я відповім. Скільки планет займають ііла? Одну, дві. А самшити? Теж дві. Ну а гімкани – цілу планетну систему! А тепер, підрахуйте, на скількох планетах розселилися і домінують люди?

Нам щастить, бо інакше, ніж везінням, це пояснити неможливо. Так, мав місце людсько-фанський конфлікт, і з кубірксим вуликом наші кораблі стикалися в космосі, а земляно-ельвська війна тривала взагалі майже десять років.

Але... жодної, жодної космічної наддержави, порівнянної розмірами з нашою, ми поки що не зустріли. І слава богу, бо подібне везіння можна пояснити лише божественним втручанням.

Гальмівні дюзи вмикаються, і темрява біжіть від стовпів вогню. Майже одразу після посадки відкидається люк, кілька людей виходять назовні, сміливо ступаючи по ще тліючій траві. Серед тих, що вийшли – дитина, хлопчик, років п'яти. У світлі відкритого люка добре видно його обличчя. Перелякане, як у зацькованого звіра – син Арамазда Великого, Поводир і майбутній правитель сотень планет і мільярдів підданих.

Від річки, до них уже поспішає висока худа постать у клаптиковому балахоні – жрець.

Руслан Колісниченко вимкнув запис. Скільки разів він переглядав його. Десятки. Вдивлявся в обличчя, пускав покадрово, відзначаючи найменші деталі.

Нічого.

Так, у нього в руках доказ далеко не божественного походження Поводиря. Що з того? У його надлюдську природу все одно вірять лише прихильники Арамазда, та й то з фанатиків.

Спочатку він навіть думав, що молодий Поводир може виявитися сином-телепатом Лева Нуразбекова, який дивом вижив і врятувався. Це пояснювало б його феноменальне везіння в іграх і знання таємниць противників. Однак не пояснювало, яким чином чоловік двадцяти з чимось років, а саме стільки мало бути синові мільярдера, примудрився помолодшати до п'ятирічної дитини.

Так, дати не збігалися, добро б на рік чи два, а так на добрих два десятки.

Та й не схожий Поводир ні на сина, ні на батька Нуразбекових, ні тоді, ні зараз.

Версія сина відпадала, не залишивши нічого натомість.

Великі надії на зореліт виправдали себе ще меншою мірою. Стандартна модель "Марк 2012", одна з найпоширеніших. Усього випущено понад півтора мільйони екземплярів.

Ні серійного номера, ні особливих прикмет, скільки Руслан не вдивлявся, не вдалося розглянути.

Надія поступилася місцем розпачу, а він – байдужості.

Навіщо йому це?

Для чого.

Написав би біографію, як пощастить, заробив грошенят, і жив би розкошуючи, якщо не до кінця днів своїх, то дуже довго.

Остання надія була на обличчя. Люди, що привезли хлопчика на Яніс.

Користуючись тим самим допуском, Руслан відправив запити в поліцейське управління і космопол. Фізіономію Поводиря він розсудливо посилати не став.

Надія невелика, але надія. Якщо хтось із них, хоч раз потрапляв у поле зору правоохоронних органів… а якщо не потрапляв. Якщо всі вони чесні, законослухняні громадяни. Або хитрі та спритні – результат один.

Цікаво, а відобрази він все це у біографії. На перемогу сподіватися зась, але увагу приверне – неодмінно.

Писк зумера привернув увагу Руслана.

Прийшла відповідь, збіг було знайдено.