Отже, продовжуючи тему проблеми таємниці інформації

Отже, продовжуючи тему проблеми таємниці інформації, саме проблеми, бо з удосконаленням технологій збереження інформації, паралельно і неминуче покращувалися методи її, якщо толерантно висловитися, незаконного зчитування.

Одне породжувало інше. Неминуча гонка технологій плекає і живить сама себе. Виділяються кошти, створюються апарати, робляться відкриття, що дозволяють надійніше захистити інформацію. Будь-які більш-менш значущі позитивні зрушення у цій галузі, своєю чергою, стимулюють відкриття та фінансування у сфері її крадіжки. І так далі.

Своєрідне змагання триває протягом усієї історії людства, і ніщо не вказує на те, що воно колись припиниться, хай і у віддаленому майбутньому.

Сухі рядки.                                                                           

Дати, цифри, назви компаній, номери та суми трансакцій. Уся фінансова діяльність фонду Нуразбекова за останні чотири десятки років.

Розібратися в цифровій суміші, та ще й нефахівцеві, було практично неможливо.

Руслан Колісниченко почав потихеньку зневірятися (або не потихеньку).

Навіщо він взагалі вліз сюди?                                                                   

Вилучення закритої фінансової інформації вже саме собою злочин. А якщо ця інформація пов'язана із Поводирем? З його трохи темнішим, ніж вважалося, минулим?

Для чого? Мало йому проблем? Як завжди, коли почував себе погано, згадалася Марта. І ставало ще гірше. Як там вона на Бестері, чим займається. Чим взагалі займаються телепати на планеті телепатів. Думки один одного читають? Може, вийшла заміж. Майже напевно, дівчина вона вродлива, повз таку мало хто пройде. Комусь із мозокчитів пощастило! Може, й діти вже є. Такі ж телепати.

Стало не просто гірше, а зовсім нестерпно.                               

Він любив її, любив усі ці роки. І кохає досі.                                         

Від хандри, від жаху цифр та звітів, Руслана врятував Нестор Флексер.

Хлопець примудрився перефарбуватися в отруйно-зелений колір та перевести фінансові зведення у цифровий формат. Майже водночас.

І справа пішла.                                                                         

Досить швидко вони знайшли шість із половиною мільйонів кредиток, перерахованих фондом на рахунок ательє «Фаріна».

Трохи довше, але таки знайшлися суми, проплачені різним збройовим компаніям. І послана богом зброя повсталих набула свого фінансового коріння.

Деякий час, деяке здивування викликали великі, та що там – величезні суми, що перераховувалися лише чотирьом компаніям, незадовго до Великого Перевороту.

Ці платежі майже виснажили багатомільярдну калитку не найбіднішого фонду.

Флексер незабаром з'ясував, що всі ці компанії виробляли зорельоти, у тому числі й військові, а також інші засоби космічного захисту та нападу.

Ривок Яніса в технічному плані, як і його флот, який невідомо звідки взявся, отримав своє пояснення.

Єдине, що не пояснювало все знайдене – навіщо?

Навіщо мільярдеру, одному з найбагатших людей Співдружності підносити нагору якогось хлопця на забутій богом планеті, та ще робити його одноосібним правителем.

Щоб правити потім за троном таким собі сірим кардиналом.

Безглуздо. Довго. Неефективно.                                                                   

З його грошима. Він спокійнісінько міг викупити якусь планету з нововідкритих, а то й усю систему. Завезти колоністів, встановити феодальний (рабовласницький, общинний) лад і правити там живим богом до кінця своїх днів. Прецеденти вже були.

Ну, підняв він свого ставленика, започаткував свою владу. Навіщо розвивати планету? Тягнути її на вищий технічний рівень, та ще витрачаючи чималі гроші? Адже всім відомо: чим тупіші піддані, тим легше ними керувати.

Отже – мета булв не просто поставити Поводиря над усім Янісом.

Тоді – яка?                                                                                          

Навіть якщо припустити, що все правда, і метою хитромудрої комбінації була абсолютна влада на окремій планеті, склавши (або відібравши) дату народження Лева Нуразбекова і дату приходу Поводиря до влади, отримуємо, що на момент царювання Міхри на Янісі, Нуразбекову виповнилося вісімдесят сім років. Більш ніж безглуздо витрачати стільки років життя та коштів, коли для насолоди результатами праць залишається не так багато часу, особливо враховуючи середню тривалість життя в дев'ять десятків років.

І ця мутна історія зі збитими кораблями та початком співдружність-янісівського конфлікту. Бій за нікому не потрібну планету і події, що прийшли за цим. Втім, там винні телепати, а янісці тільки скористалися обставинами, які вдало склалися. Більш ніж вдало.

На момент Великого Перевороту Леву Нуразбекову виповнилося дев'яносто два. Маячня! Quid prodest – шукай, кому вигідно.

Єдиний, хто виграв у всій цій історії – Поводир.                                 

Витрачати мільярди, витрачати роки, щоб вивести на Олімп нікому невідомого хлопчика?

Або відомого.