ЩОДЕННИК КАТА

Я пам'ятаю цей день. День жалоби.

Ні, у космосі й раніше гинули люди. Часом дуже багато, як при аварії на лайнері «Адмірал Нахімов». Того часу в безповітряний простір було викинуто понад сто пасажирів. Нещаслива назва судна.

І жалобу по всій Співдружності оголошували і раніше. Наприклад, коли розбився екскурсійний катер із дітьми.

Але щоб таке!

Важко сказати, чи були у світовій історії прецеденти. Мабуть ні, бо якби трапилися, навіть далекий від політики кат, чув би про них.

Загинув уряд. Не просто уряд, а кабінет міністрів Співдружності Незалежних Планет. Весь, включаючи свіжопризначеного диктатора.

Неймовірно!

Такого просто не могло бути, проте сталося.

Карнавал на Пау-Бразі. Планеті, яка нещодавно приєдналася до Співдружності. Пау-Бразці взагалі любили влаштовувати карнавали з приводу без нього. А тут привід був. Та ще який! За яким дідьком туди поперся весь кабінет, включаючи міністрів освіти та внутрішніх справ – це вже питання, але поперся.

Назад летіли на урядовому кораблі – і потрапили до сонячної бурі.

Слава творцеві, хоч тут янісці виявилися не до чого.

Бо кому-кому, а їм загибель уряду виявилася ой як на руку. Еппла – нікому не потрібна, всіма забута планета на кордоні між Янісом та Співдружністю. Єдина придатна для життя у своїй системі. Років двісті тому її відкрили, але колонізацію все відкладали. Несподівано Яніс заявив на планету свої права.

Іншим часом – дідько із нею, у межах самої Співдружності набереться не один десяток подібних світів, придатних для колонізації і до яких руки не доходять.

В інший час, але не зараз! З Янісом і так на вістрях, а тут вони зовсім зарвалися. Претендують на споконвічні землі Співдружності!

З одного й іншого боків струсили нафталін зі старих зіркових карт, які доводили законність домагань кожного претендента. За картами потрусили ноти протесту.

У різних шоу та політичних програмах, майже на всіх каналах мусувалося питання Еппли.

І якось сам по собі вимусувалося до... силового рішення. Так, тільки так! Невідомо хто перший висловив «світлу» думку, але вона незабаром прижилася і невдовзі вже якось відсіялися інші способи вирішення проблеми, у тому числі й відступити від Еппли.

«Збройний конфлікт» повторювалося дедалі частіше, доки не стало загальноприйнятим і загальновизнаним. У тому, що він буде, не сумнівався ніхто, саме тому і був призначений диктатор, сперечалися лише – коли.

Невелика переможна війна, що може бути кращим? Те, що вона стане неодмінно переможною, мало хто сумнівався. Хіба може флот Яніса змагатися із силовою махиною Співдружності? Та на що взагалі розраховують ці вискочки!

Ось приблизно в цей час і гине кабінет міністрів.

Справа ускладнювалася тим, що поряд з міністрами в бурю потрапила і частина парламенту Співдружності, щоправда, на своїх кораблях.

Перед тим, як призначити нових міністрів, потрібно було провести позачергові вибори.

Ой, як не вчасно.

Як я вже писав, те, що це сталося у сонячній бурі, врятувало Яніс від звинувачень. Хоча, я знав, сонячні бурі можуть виникати не самі собою.

Щасти, що двадцяти двох річний міністр молоді та спорту Віктор Бразінський не полетів на Пау-Браз. І, як єдиний уцілілий член уряду, автоматично піднявся до диктатора.

Однак заздрити хлопцеві причин було небагато. Спадок він отримав далеко не спокійний, а містечко, принаймні зараз, далеке від теплого.