Питання збереження та таємниці інформації

Питання збереження та таємниці інформації завжди стояло гостро. Деякі стверджують, що надзвичайно загострилося воно останнім часом, проте, маю вас запевнити, і двадцять і сто років тому, питання було не менш актуальним, а наші далекі нащадки, також будуть мати цю проблему.

Таким чином, перераховане вище, звеличує проблему до рівня загальнолюдських, вічних питань, таких як: «У чому сенс буття?», «Що робити?»

– Селезінкою, печінкою відчуваю, втягуєш ти мене в неприємності!

– А що каже голова?

– Голова мовчить, бо зайнята, а печінка волає, кричить, попереджає!

– Давай, давай працюй.

– Селезінкою, печінкою відчуваю, втягуєш…

Перед тим, як знову поринути в роботу, Нестор Флексер скуйовдив свою шевелюру. Цього разу вона мала ультрамодний, радикально чорний колір, принаймні так стверджував Нестор. Руслан Колісниченко чітко розрізняв у стирчащих пасмах смарагдові відтінки, але мовчав, щоб не засмучувати товариша.

– Здається, увійшли, – Флексер чаклував над сенсорною панеллю.

– Здається, чи увійшли?

– Увійшли, увійшли, як там називається твій фонд?

Колісниця Поводиря, обстежена в музеї, точніше – пластикова пластина привела Руслана до фірми «Фаріна».

Наступна пластикова пластина, цього разу з допуском, відчинила двері «Фаріни».

Те, що Руслан не збирався замовляти яхту або флайєр трохи зменшило привітність господарів, проте не настільки, щоб вони не повідомили, що зробили екземпляр катера, який цікавив Руслана, на замовлення фонду Нуразбекова.

– Нуразбеков, – сказав Руслан.

– Нуразбеков, Нуразбеков, – посмакував Нестор, – вперше чую.

– Ну, він не особливо... афішує свою діяльність.

Фонд Нуразбекова був заснований мільярдером і філантропом (принаймні так стверджували офіційні джерела) Левом Нуразбековим для допомоги та сприянню… далі йшов стандартний набір: від обдарованих дітей та розвитку нововідкритих планет до підтримки старих світів і збереження традицій.

Було невідомо, чи досяг успіху фонд у заявлених сферах діяльності, принаймні перелік заходів у яких той брав участь, був довжелезний, нудний і мало чим (на думку Руслана) відрізнявся від аналогічного переліку будь-якого іншого із сотень приватних фондів.

Єдине, що більш-менш вибивалося із загальної картини – фігура самого засновника.

Лев Нуразбеков – спадкоємець фінансової імперії, який сколотив стан на зіркових перевезеннях та корисних копалинах. За життя у багато разів примножив спадковий капітал, певний час навіть ходив у найбагатших людях Співдружності. Втім, недовго, але з першої десятки ніколи не вибивався.

Все змінилося під час телепатичних бунтів, коли загинули дружина та син Нуразбекова, останній за деякими даними був телепатом. Втім, усе це Руслан уже знав і вивчав, коли зайнявся телепатами.

Після трагедії, мільярдер замкнувся у своїй резиденції на Адонісі, відійшовши від справ. Багато пізніше заснував фонд.

І сталося все це понад сімдесят років тому. Невідомо хто зараз керує фондом, точніше, керував багато років тому, коли зробили колісницю, і на який ляд – дідько забирай – їм знадобилося замовляти розкішний катер, вартістю кілька мільйонів кредиток для якогось ватажка богом забутої планети!

– Увійшов! – Нестор знову скуйовдив шевелюру. – Давай швидко, чого тобі тут треба.

– Можеш скачати фінансові документи.

– Тут немає портів для пам’яті, та інший захист. Спробуй я поставити на закачування навіть кількість кави, що випивали співробітники на день, мене миттю викриють. Радуйся що файли старі та ще Співдружності, інакше б нас під білі рученята вже виводили б служителі відповідних органів.

– Це дивно, я ж можу сфотографувати, а потім відсканувати.

Нестор знизав плечима.

– То чого саме ми шукаємо?

Карта доступу не відчинила двері Центрального Архіву, довелося дзвонити хлопцям із Комітету, після чого їм з Нестором таки відкрили документи, щоправда, майже півстолітньої давнини.

Нестор чекав на відповідь.

– Ну… давай покупки, великі витрати, скажімо… так, за останні сорок років.

– Наскільки великі?

– Більше мільйона.

– Поставлю від ста тисяч. Шестизначними угодами завжди цікавляться хлопці з уряду, хто б не стояв при владі, тому багато фірм, щоб не привертати зайвої уваги, розбивають платежі на кілька дрібних.

– Але ж ми говоримо про приватний фонд!

– А різниця? Тільки май на увазі, це буде десятки аркушів дрібним шрифтом!

– Но фотографувати, або сканувати із екрану можна? – про всяк випадок уточнив Руслан.

– А хто завадить.

– А скачати ні?

– Ніхто не досконалий.