Комітети складаються з Підкомітетів

Комітети складаються з Підкомітетів, кожен з яких є вузькоспеціалізованим та займається виключно своєю ділянкою. Так, наприклад, до складу Комітету освіти входять Підкомітети: освіти, науки, бібліотечної справи, книговидавництва, музеїв, театру, кіно, охорони пам'яток, творчих об'єднань, міжпланетних культурних зв'язків та ін.

На кожній планеті, відповідно до принципу самовизначення, можуть існувати свої Комітети, які підпорядковуються Центральному Комітету Адоніса.

Ніч в музеї.

Приглушене світло розкреслює штрихами світлотіні експонати; зникли монотонний дріб голосів екскурсоводів, одноманітно-захоплені цокання паломників, подразнюючий гомін всюдисущих дітлахів. Ти і експонати. Ти й давнина. Ти та історія. На одинці. На відміну від сухих рядків підручників, тут до цієї історії можна доторкнутися, навіть сісти, відчувши власним задом жорсткість минулих часів.

За цим столом, на цих стільцях колись сиділи люди чи не люди. Сміялися, лаялися, раділи, сумували, мріяли. Об глиняне дно цих тарілок колись весело стукали ложки, і зголодніла дитина з апетитом вишкрібала залишки смачної каші. Або навпаки – кривилася: «Знову ця каша!»

Які думки приходили в голову людині, що сиділа за цим розкішним письмовим столом із крученими ніжками.

Хазяїн давно зотлів у могилі, а стіл – ось він, стоїть, як новенький.

Сідай і мрій.

Руслана Колісниченко замкнули у музеї. Центральному історичному музеї Ясріба. Не випадково, довелося докласти зусиль; і не один раз, і не двічі пред'явити пластикову картку допуску.

Тиждень, цілий тиждень пішов на бюрократичну тяганину а також на підписання усіляких зобов'язань та угод. До цієї зали зобов'язуюсь не входити, наступні експонати руками не чіпати, вітрини не відкривати, налаштування мікроклімату не збивати, якщо що – одразу повідомляти.

При першому відвідуванні музею, Руслану спала на думку одна ідея. Для реалізації її треба було терміново, життєво необхідно залишитися в музеї самому. Один на один. З експонатом, до якого відносилася ідея.

І експонатом цим була колісниця Поводиря.

Тепер вона стояла перед ним, а він — перед нею. Наодинці. Лакована поверхня катера карикатурно відображала Руслана. Коротенькі ніжки, великий живіт, витягнута голова. Подолавши оксамитове загородження, Руслан безцеремонно заліз усередину.

Т-так, інтер'єр не розчаровував. Панелі мореного дуба, де тільки можна – натуральна шкіра, де не можна – золото та кістка.

Воістину – колісниця сина бога. Тут, на Янісі.

У метрополії – катер розпещеного синочка багатого татуся.

Саме так подумалося Руслану, коли він побачив це диво дизайнерської думки.

А у всякого дива має бути автор, чи то бог, чи… Панель полірованого алюмінію під пультом управління не хотіла піддаватися, тож Руслану довелося застосувати силу, гостре слівце та металеву запонку – подарунок батьків на останній день народження.

Запонка з честю витримала (дякувати татові та мамі), панель піддалася. Дві неглибокі подряпини були майже непомітні. Принаймні, якщо не лазити під пульт.

На звороті до панелі кріпилася табличка. Нічого особливого – стандартне розташування, стандартний розмір. Чорний пластик, білі літери. Потужність та номер двигуна, технічні характеристики, партія та дата виробництва.

Цей катер зібрали у Співдружності Незалежних Планет. Більше того – на Адонісі. Відоме ательє "Фаріна". Відоме тим, що ось уже двісті років там і тільки там замовляють і збирають яхти та катери сильні світу цього. І зміна уряду йому не перешкода. Розкіш у ціні за будь-якого режиму.

Руслан поставив панель на місце.

Що ж це за бог такий, що замовляє сину зорельоти у цілком земних фірм. Більше того – на думку прихильників Арамазда – у невірних!

І зброя…

Руслан, якщо впритул не підійшов, то підходив до якоїсь таємниці. Таємниці, яку не тільки він, але ніхто не мав знати. Просто дивно, чому за стільки років ніхто не задався тими самими питаннями. Або задалися, і це було останнє, що вони зробили в житті.

Чи варто копати далі?