А я вам кажу

«А я вам кажу, що всі рейси в сектор Домагер скасовані! Ні, причину назвати не можу… поки не можу, але як тільки у нас буде інформація… і нічого розмахувати своїм посвідченням… Розумію, що термінова справа… розумію, питання життя та смерті… але нічим допомогти…»

Вкотре посварившись, Андрій Зайкін вкотре відійшов від стійки адміністратора.

Усі рейси у них скасовано! Чорт би забрав ці транспортні компанії!

Рокфеллери відлетіли зі Штіта саме з цього – центрального космопорту, забратися з якого безуспішно намагався капітан Зайкін. Відлетіли тиждень тому. З'ясувати – не склало особливих труднощів, і розмаїття космопортів на Штіті, і наявність дорогого електромобіля у царстві гужового транспорту зіграло зовсім на останню роль.

Так, хлопцям слід було б навчитися замітати сліди. Користувалися б, як усі, візками, дивишся, ніхто б і не згадав. Звичка до розкоші і тут шкодить, хоча вони все ще випереджали Зайкіна.

– Ви теж у Домагер? – середнього зросту молодик звертався до Андрія.

– Так! – відповідь звучала різкіше, ніж того заслуговував запитувач.

– Я навіть намагався найняти чартерний зореліт – тут є кілька компаній.

– І як?

– Відмовили. Система Дромадер взагалі не приймає кораблів. Жодних. Щось у них там сталося.

У космопорті – диво з чудес, навіть була система відеоспостереження.

І капітан Зайкін уперше побачив тих, на кого полював.

Чоловік, жінка, дитина і купа слуг. За великим рахунком, слід пробити їх по базі, але ще буде час, головне – «гарячий» слід. Ну теплий.

Скільки не вдивлявся, Зайкін не помітив серед супроводжуючих Антона Ю-піна, проте докторові нічого не варто було загубитися в купі персоналу.

– Ти на яку планету системи Домагер?

Кафе, в якому, всупереч назві, подавали виключно чай, розташовувалося тут же, неподалік стійки адміністратора. Зважаючи на спільність біди, вони з потенційним попутником швидко перейшли на «ти».

– На Шивану, – саме на неї, якщо вірити реєстраційним записам, вирушив корабель із Рокфеллерами.

– Треба ж, я теж!

Найвизначнішою деталлю туалету нового знайомого, якого, до речі, звали Руслан, принаймні для Андрія, був саквояж. Старий потертий часом та частим використанням, зараз таких вже не робили. Шкіра якоїсь тварини подекуди випирала під натиском вмісту. Цікаво, що можна возити у подібних валізах.

– Пані та панове, – репродуктор розродився приємним чоловічим баритоном, – нам щойно повідомили – у системі Домагер сонячна буря. Будь-яке пересування кораблів припинено. Прогнозований час закінчення бурі – невідомий. Прогнозований час відновлення перевезень – невідомий. Бажаючі відправитися в систему Домагер можуть залишити свої координати у адміністратора, ми зв'яжемося з вами. До послуг приїжджих, на території космопорту є готель з комфортабельними номерами люкс та напівлюкс.

– Дідько! – вилаявся Андрій.

– Диявол! – повторив Руслан.

– Ну що, до готелю?

Руслан мовчки кивнув, підвівся, підхопивши саквояж.