Отже, зі здобуттям статусу столиці

Отже, зі здобуттям статусу столиці та природним у подібних випадках припливом населення, міста та села Адоніса почали укрупнюватись. Особливо – Лавере – тодішня резиденція правлячого Будинку Катетингів та найбільше місто на планеті.

За якихось сто років всі поселення планети злилися практично в одне. Процес глобалізації прискорило і те, що на Адонісі, на відміну більшості планет, єдиний материк.

Зрештою, коли муніципальні кордони було офіційно скасовано, єдине місто, як і планета, стало – Адонісом.

«Ніхто не знає, коли і чому вони почали з'являтися. Коли… були завжди, напевно, у всі віки з гордістю чи без неї приміряючи різні назви: чаклуни, екстрасенси, відьмаки, інтуїти, люди з розвиненим шостим (сьомим, десятим) почуттям. Чому? Закладено в генах матір'ю-природою чи Творцем із самого початку, випадкова чи невипадкова мутація, отримана ще на Землі, результат змішаного та складного впливу космічних випромінювань та спектру чужих сонць.

Теорії… ось у чому, а в теоріях браку не було. Завжди. Наче цього мало, щороку народжувалися нові, іноді бувші лише добре забутими старими».

Руслан Колісниченко відклав ручку, перечитав написане. Чи так він хотів розпочати свою працю? Зараз, коли середина чітко окреслена і на третину написана, кінець ще невиразний, саме час взятися за початок.

Але чи це той початок, що він бачив у мріях між сном і дійсністю, коли прокидаєшся серед ночі, і власні думки бадьорять не гірше за чашку міцної кави... чи той початок, що уявляв собі, коли тільки задумав творчу роботу... якось надто просто все, буденно чи що. Пафосу, більше пафосу!

"Я знаю", – скаже втомлений прагматик. "Ні я!" – закричить упертий романтик. «А може, я?» – запитає помірний скептик. І усі мають рацію. Троє, усі троє. Або один. Або два.

Одне відомо достеменно, якщо хоч щось може бути відомо достеменно в нашому не найгіршому світі. Дев'яносто років, майже століття тому, кількість людей зі здатністю читати думки перевалила якусь критичну позначку, і про них заговорили».

Руслан знову відклав ручку.

Він читав старі новини, бачив передачі.

Причому як заговорили – повсюдно. На сотнях планет Співдружності, ніби хтось нагорі, нарешті, вмудрився витягнути палець із греблі, щоб з діри, що утворилася, на нічого не підозрюючих обивателів ринув потік інформації.

"Вони серед нас!"

«Виродки чи люди?»

«Наступна сходинка еволюції!»

«Можливості надсвідомості!»

"Як уберегтися, якщо ваш сусід – телепат".

На паперових полях битв газет, у блакитних окопах візорів спалахували справжні війни.

Знаходилися такі, що закликали виселити всіх особин з телепатичними здібностями на окрему планету, щоб відгородити нормальних людей. В достатній кількості було і прихильників телепатів, які доводили, що останні такі ж громадяни з однаковими правами, і навіть більше – можуть стати на службу суспільству. Були і байдужі. Хоча, судячи з тогочасних новин, таких було найменше. Судячи з давньої мудрості, таких варто було побоюватися більше за інших.

Напевно, комусь було вигідне розпалювання пристрастей довкола «телепатичної» проблеми. Може статись, громадян відволікали від чогось суттєвішого. Так, за пристрастями про тих, хто вміє читати думки, майже непоміченою пройшла експансія корпорацією «Ямамото» трьох гімканських планет. Почалася і закінчилася земляно-бурська війна, пройшли вибори до парламенту з 90-відсотковою перемогою правлячої партії, а народ усе сперечався про телепатів.

І, звичайно, ніхто, можливо, навіть самі призвідники компанії не знали, у що вона виллється. Втім, думати так – верх наївності. Вони знали і навіть направляли.

Ручка знову увійшла у дотик із папером.

"Телепатичні бунти.

Так звані «телепатичні бунти» тією чи іншою мірою прокотилися всіма людськими планетами Співдружності і більшою частиною гуманоїдних планет. За різними оцінками у них, загалом, загинуло від десяти до ста мільйонів особин. Причому, більшість із них, звісно, не була телепатами.

Корпорація «Ямамото» відгребла черговий шмат ринку. У бунтах загинула родина Лева Нуразбекова – глави «Донкей інк.» – заклятого конкурента "Ямамото". Якщо вірити новинам, то син Нуразбекова був телепатом. Можливо, «Ямамото» усувала потенційно небезпечного майбутнього президента».

Ручка знову лягла осторонь.

Та що ж він про Нуразбекова! Втім, обійти цю тему важко, особливо якщо пишеш про той час, особливо про телепатів. Портретами загиблих дружини та сина глави «Донкей інк.» рясніли заголовки всіх новин сімдесятирічної давнини.

Якщо вірити тим самим новинам, Лев Нуразбеков так і не оговтався від втрати. Закинув справи, пішов на спокій, втім, все ще входячи до десятки найбагатших людей Співдружності, чи п'ятірки.

«Звісно, було проведено розслідування. Багатьох учасників бунтів засудили. Ще більша кількість уникла покарання. Феміда, як відомо, із пов'язкою на очах.

Телепатів, що дивом вижили, не знали куди прилаштувати, поки, нарешті, в чиюсь геніальну голову не прийшла ідея, зробити з них... катів».