Частина Восьма. 5. Осінь. 158р.

10 Злотарія 158р.

Дорим

Я кілька днів ходила в роздумах про побачене в Мілет-Дуні. Відправила листа до Террі, розписавши все в подробицях. Показала свої записи друзям, що були в Маг-Рівіку. Завітала до бібліотеки, де передивилася кілька можливих варіантів мап цього світу. Але нічого з цього не допомогло розв’язати таємницю. Навіть декана запитала про іншу половину світу. Калрін відповів, що там Великий Океан і жодного клаптика суші немає. Він не брехав – мабуть, дійсно не володів іншою інформацією.

Оскільки нічого кращого не вигадала, а йти з таким питанням до Німідора - означало викликати підозру у прискіпливого ельфа, я вирішила запитати ще одного мага.

Райлі Ланг на диво був відсутній у своєму кабінеті, що дало мені змогу самостійно роздивитися мапу світу, яка висіла на стіні.

Мапа відрізнялася від тих, що я бачила в шкільній бібліотеці. Ні, материк, острови, моря та інше було на місці, та все ж… І те, що вона виконана на шкірі, не здивувало. Але якась вона була занадто реалістична. Здавалося, ось-ось я помічу, як хвилі набігають на берег, а вітер донесе до мого носа запах хвої. Я навіть зазирнула на інший бік - там мапа була прикрашена вишитими рунами.

Мої досліди довелося перервати, коли я почула за дверима два голоси. Один належав магістру Лангу, а інший здався знайомим, хоча я не змогла одразу пригадати, кому він міг належати. Ключ в замку заскреготів, і я, нічого розумнішого не вигадавши, сховалася за шторами. Магістр би не здивувався моїй появі, а от пояснювати сторонньому, що я роблю в чужому кабінеті за зачиненими дверима, бажання не було.

На щастя, сварка не перетнула порога, і в кабінет Ланг увійшов сам.

- Хто тут? Ята ти? - одразу викрив мене маг.

Гратися в схованки я не планувала.

- Я, - відгукнулася, виплутуючись із тканини. - Не хотіла, щоб мене побачили зайві очі. А як ви здогадалися, що саме я тут?

- Помітив, що деякі речі стоять не там, де залишив. А окрім тебе сюди потрапити непоміченим більше ніхто не зможе. То з чим ти цього разу? Чи, бува, знов із порталом промахнулася.

- Ні. Останнім часом збоїв не було. Я з іншої причини.

- То давай спершу ти, а потім я.

- Добре, - погодилася я, хоча аж в п’ятці засвербіло дізнатися, що за новину мав маг. - Отже, в мене до вас таке питання: а що на іншому боці кулі?

- Якій кулі? - не зрозумів мого питання чоловік.

- Планети. Світу. Адже він круглий, а не плоский.

- А-а-а, ти про це. Так, звісно, світ не плаский. Щодо протилежної частини ходить багато легенд, але ніхто досліджень так й не зміг провести, бо бар’єр захищає одну частину від іншої.

- А що за легенди?

- Деякі розповідають, що там росте велике дерево, яке тримає цей світ докупи. Інші - що там є острів із палацом, у якому мешкає Головний, коли відвідує цей світ. Треті - що в водах плаває стародавнє чудовисько, що в змозі знищіти наш світ, і саме від нього нас відділяє захист. Є й інші, але вони дуже схожі на попередні. Я ж схиляюся до думки, що насправді там нічого не має, хіба якісь занедбаний острів, де ніхто й ніколи не жив. А звідки таке питання?

- Та так… Згадала про минулий світ. У ньому існувало аж шість материків, тож і виникло питання - а що там?

- Недоговорюєш.

- Трохи. Але не можу зараз про це розповісти. Й сама не знаю, що насправді шукаю. А що у вас?

- Ти вже перетиналася з чужинцями, які потрапила в цей світ не через коло? – одразу перейшов до діла маг.

Нічого собі питання! Але ось тут не стала викручуватися й чесно відповіла:

- Так. Знайома з декількома.

- Добре. Дуже добре… Ти пам’ятаєш, як з минулої черги декілька магів перейшло на бік жерців? Я не проти - їхнє право. Коли б це відбулося хоча б через півроку життя в нашому світі, а не наступного дня... Та обурюватися пізно. Тим паче, що до мене дійшли чутки: жерці планують усіх наступних переманити на свій бік, сподіваючись, що серед них буде хоча б один Обраний.

- Обраний?! - здивувалася я. - Ким та на що обраним?

- Для натовпу - порятунок світу … Не звертай уваги, це вони так виправдовують свої дії. Потім про це. Зараз інше. Ти якось згадувала, що знайома з таким магом, як Тайдор Німідор.

- Знайома, але намагаюся уникати спілкування з ним.

- Не цього разу. Мені потрібна його допомога, щоб урятувати потраплянців.

- Яким чином? - запитала я, а в голові вже намалювався план із захоплення підземелля.

- Тим самим, яким перші чужинці не потрапили до кола: заблокувати його.

Частково я була права.

- Але ж це може призвести до того, що вони загинуть. Раптом їх посеред Великого Океану викине!

- Так. Тому це план на крайній випадок. Я хочу дещо обговорити з Німідором, але так, щоб про це ніхто не дізнався. Прибути в Маг-Рівік я не можу - приверну зайву увагу. І навпаки. Написати листа також не можу. Тому мені потрібен хтось, хто передасть йому повідомлення особисто.