Частина Восьма. 1. Осінь 158р.

03 Рубіния 158р.

Маг-Рівік

З ліжка не хотілось вилазити зовсім. Тут було затишно та спокійно. А ще мене обіймали, міцно притиснувши до себе. І не треба було відкривати очі, щоб побачити - навіть уві сні - щасливе обличчя Галеона.

Втім, довелося залишити коханого - надворі на мене чекали Вальдегор і тренування. Та, на жаль, їх довелось відкласти: друг був не сам. Брати-близнюки Беван і Ронан ледь встигали ухилятися від більш спритнішого вампіра. Навіть мені ледве вдавалося відстежувати рухи Гора - що вже й казати про інших.

Спостерігати за ними було цікаво, але хвилин за десять я повернулася додому, де на кухні Коша з Лавеною готували сніданок на таку велику купу розумних. Навіть відсутність ліжок не змусила всіх повернутися до гостьового будинку - спати лягли прямо на підлогу, на розстелені ковдри. Лукр і досі хропе - його навіть табун коней не розбудить. А от перевертні Алкід і Кріон, ще до мого пробудження, подались до лісу - лапи розім’яти. Про те, що далеко заходити небезпечно, я попередила ще під час першого візиту, тож сподіваюся, в жодну пастку не потраплять.

- Доброго ранку, - привіталася я, переступаючи поріг кухні, де смачно пахло здобною випічкою.

- Доброго. Ти сьогодні до школи чи до Вежі? - запитала Лавена.

Вона запитала, а в мене смикнулося око - якось не хотілося після таких чудових вихідних бачити пана Німідора.

- До школи. До голови гільдії підемо після занять разом із Лавером. А які в тебе плани?

- Сьогодні в мене лише два заняття зранку, а потім буду в театрі. У нас на носі прем’єра - чекаю на всіх. Не хвилюйся, увечері мене, як завжди, зустріне Сталак. А як в тебе справи з Ноланом?

Відповідати зовсім не хотілося. З приїздом Галеона удавати з себе пару стало важко. Коханому дуже не подобався той факт, що я бігаю на “побачення” з кимось іншим, а про наші стосунки знає лише обмежене коло розумних.

- Важко? - подружка вірно розцінила моє небажання відповідати.

- Навіть не уявляєш як. До речі, треба все ж повернутися на вулицю й нагадати, що у Вальдегора, поки його вчитель зайнятий розшуками, сьогодні заняття в школі.

- І як його декан зарахував без документів?

- Документи в нього є. Підроблені, звісно. Та, на щастя, нікому в голову не спало їх перевірити. А то до ельфів з Енаріона було б забагато непотрібних питань. Краще скажіть, чим вам допомогти?

- Сядь за стіл й не заважай, - відповів Коша, встромивши мені в руки тарілку з млинцями.

Поступово кухня почала заповнюватись, й у ній стало затісно. Особливо для мене. Бо, побачивши Галеона, який також прокинувся, захотілося вигнати всіх, а самій не йти до школи.

***

У школі панувала досить похмура атмосфера. І все через розмови: не всі учні повернулися на навчання. Серед мої однокласників також не дорахували одного - Едвар Бойда. На елементаристиці Бріан розповів, що його друг планував їхати на літо додому, але не повернувся - хоча гроші за півріччя заплатив. А оскільки серед знайдених тіл я хлопця не бачила, все ж жевріла надія: може, передумав або знайшов особистого вчителя.

Та найбільш тривоги посіяли слова Вільгельма. Ельф розповів, що з ними також намагались спілкуватися жерці-потраплянці. Вони розповідали, начебто все не так, як нам розповідали, а всі ми тут - для якоїсь масштабної події. Та жерцям не повірили, бо ті не змогли нічого зрозумілого пояснити.

Після цих слів у голові зародилася думка: я поїхала раніше й могла просто не помітити спілкування між Конном із компанією та жерцями. А в їхніх головах живе думка про призначення. Може, це наші жерці постарались? Тому ще більш підозрілим виглядало прагнення одного з перших чужинців-жерців зустрітися саме зі мною.

Треба ще в Ділана запитати, чи з ними теж намагалися налаштувати контакт жерці з їхньою партією? Та, на жаль, сьогодні я не перетиналася ані з ним, а ні з ким іншим з його групи. Навіть у бібліотеці їх не бачила. Уже почала нервувати, як декан мене заспокоїв: на уроці з зілляваріння сталася невеличка катастрофа, тому вся група опинилась в лазареті - на карантині. Про це Лавер розповів по дорозі до однієї з майстерень школи, де зберігався артефакт, який привіз Галеон. А точніше - лише його фрагмент. Та якщо зібрати всі частини докупи, то він зможе нейтралізувати маяк в лісі.

От мені завжди цікаво: як Лавер усе це знаходить?

06 Рубіния 158р.

Маг-Рівік

Я прокинулась незадовго до світанку через дурний сон. Наснилось, що Галеон збирається залишити Маг-Рівік та повернутися до Тондела. Звісно, я розуміла, що рано чи пізно це відбудеться, та все ж тішила себе надією побути якомога довше разом.

Заснути більше не вдавалося, тому, обережно вставши з ліжка, я пішла на кухню - може, трав’яний чай мене заспокоїть. Але до кухні не дійшла: Самідір у вигляді вовка стояв біля сходів та прислуховувався до того, що відбувалося внизу. Я зупинилася й також прислухалася.

Зі сторони міста, хтось намагався відчинити двері.

Обережно спустилася. Добре, що жодна сходинка не скрипнула. Я тихенько підійшла до дверей і принюхалася. Пахло вовками - незнайомими. Прислухалася, та даремно - з того боку розмовляли чужою мовою.