Частина Сьома. 5. Літо 158р.

03 Медяния 158р.

Маг-Рівік

Сумісний артефакт із Бірою був виробом, що сигналізував про небезпечне забруднення повітря в шахтах. Такі, звісно, вже існували, проте наш мав звуковий сигнал та вбудоване, разове заклинання очищення. З великим об’ємом він не впорається, але дасть кілька зайвих хвилини щоб дістати та надягти захисні маски.

Магістр був у захваті - навіть допрацьовувати нічого було. Тож ми отримали найвищий бал, а також дозвіл на їх виготовлення та продаж.

У доброму настрої ми прийшли до бібліотеки, де на нас вже чекали не тільки Філл, Гор та Улла, а й Віткар із Леорі та Соренто.

- Які новини? - запитала я, щойно Віткар активував артефакт проти прослуховування.

- З Тідором ми поговорили, - почав Леорі. - Ледь встигли. Він “збирався” залишити місто й поїхати до Окрольта. Ми його вже за містом перехопили. Розмові трохи завадив його супровід, та ми з ними швидко “домовились”.

- Я так розумію, вашій появі перевертень “зрадів”? - запитала я, помітивши синець під оком у приятеля.

- Спочатку так. Але ми поговорили, й він розповів все що знав, - продовжив хеда.

- Та, на жаль, знав небагато, - підхопив Віткар.

Я була впевнена, що саме завдяки його здібностям вдалось “розв’язати” перевертневі язика.

- У нас, як виявилось, відносно нещодавно утворився орден імені святого Варонна, - продовжив металіст. - Цей “святий” ходить по селах і розповідає, що ми вклоняємось лжебогам, і за це будемо горіти у вічному пеклі. Та є вихід - треба прийняти істинну віру та перейти до церкви Великої Трійці.

- А коли саме утворилась ця церква? - не втрималась та перебила розповідь.

- Років п’ять назад, може, більше. Тому пов’язати її створення з появою чужинців не вийде, - відповів Віткар.

- Маю великі сумніви, та потім поясню. Продовжуй.

- Так от. Цей “святий” набрав учнів і вже має чималу паству. У деяких селищах уже навіть зруйновані старі та побудовані нові храми.

- Як наші боги таке могли допустити? - не втрималась та запитала Улла.

- У них, мабуть, є справи важливіші, ніж руйнування десяток-другий храмів, - запропонував Філл. - Недаремно ж Беллатор до Яти звертався по допомогу.

- Може, й так. Але я б на їхньому місці звернув увагу ни цього “святого”, - перехопив розповідь Леорі. - І не тільки богам, але й нам, магам, також не завадило б. Бо нас знов обізвали “породженням темряви” та “слугами демонів”.

- На вогнище живцем спалити не пропонував? - жартома запитала я.

- Й топити в освяченій воді, - серйозно відповів Соренто.

Це уточнення ще більш наблизило мене до однієї думки.

- Коротше. Зілля, яким Тідор облив “дівчат”, було виготовлено саме в храмі Трьох Богів.

- Чергова фігура на шаховому полі, - потерши скроні, промовила я.

- Інтриги - вони такі. Ніколи легкими не бувають, - додав Віткар.

- А де знаходяться ці храми? - запитав Вальдегор.

- Головний - в Алті. А дрібні по селах на кордоні з Доримським князівством та Сарданом. Можливо, ще дсь встигли з’явитися.

- А де зараз перевертень?

- Відпустили. Тим паче, що його супровід почав приходити до тями. А от чи то вони його впіймали, чи хтось інший - не відомо. Затримуватись не хотілось.

- Ще б із цим супроводом поспілкуватись, - наче з язика схопила Біра. - Чому його силоміць тягли до Окрольга? Намагались захистити від впливу нової релігії? Чи ще чогось?

- Треба все ж якось поспілкуватись з цим… як його? - на хвилинку я замислилась. Стільки інформації - не дивно й власне ім’я забути. - Згадала. Гедмарк Халті. Цікаво, що він скаже.

- До нього просто так не підійдеш. І ментальною магією не вплинеш. Голова клану - не просто перевертень. Це альфа. - Віткар аж зітхнув. - Він має природний захист від впливу. Тільки з його добровільної згоди можна з ним зв’язатися телепатично.

Я тех. зітхнула. Мої здібності відрізнялись від здібностей того ж Віткара чи Лавера, та, на жаль, мали більш стихійний характер. Й коли здавалося, що ось - я їх приборкала, вони видавали чергову несподіванку.

05 Медяния 158р.

Маг-Рівік

Іспит з елементаристики ми, як завжди складали на подвір’ї школи. Моєю незмінною напарницею в командному виступу була Улла, тому з практичною частиною складнощів не було. У цьому семестрі це був не перший і не останній іспит, де перевіряли здатність магів працювати в команді - попереду чекало ще декілька.

- Яфіт. Ольше. Відмінно! - оголосив магістр Дафстін. - Чекаю вас у наступному семестрі. Далі виходять Фоке та Воджи.

Ми з Уллою на хвильку затримались, щоб подивитись на виступ ельфів, з якими приятелював Філл. І навіть завидки стало, спостерігаючи, як хлопці злагоджено і легко маніпулювали магією. Та заздрість була не довгою - я розуміла: чим складніше заклинання, тим довше його створювати й важче підтримувати. Для вистав - годиться, а от у бою - не завжди. І в цьому ми з Уллою мали перевагу - не ефектність, а ефективність.