Частина Сьома. 4. Літо 158р.

27 Смарагдия 158р.

Маг-Рівік, Вільні Землі

Я ледь дочекалась початку тижня. Ще й декана вчора біси носили, бо завітав до нього,о нікого не знайшла. Тому щойно промені зірки визирнули за обію - я спрямувала свої ноги до школи. Точніше телепортувалася - задля прискорення.

Я вже морально налаштувалася просидіти там пів дня в очікуванні й навіть була готова пропустити уроки, тож тим більше здивувалась, коли Калрін Лавер виявився на місці.

Декан був не сам, а в компанії з незнайомим чоловіком. Вони щось жваво обговорювали, нікого в такий час не очікували, тож моя поява викликала не лише здивування, а й роздратування. На відміну від незнайомця, Лавер впорався з емоціями швидко та, не гаючи час познайомив. Як виявилося, це був той самий артефактор, який мав допомогти нам у Вільних Землях.

- Так це через цю особу мій не дуже балакучий підопічний плескав язиком, наче вулична торговка? - запитав Хейл Янг, уважно мене роздивляючись.

Я ж, у свою чергу роздивлялась у відповідь. Проте нічого особливого у зовнішності не помітила: темне волосся, світла шкіра, гострі вуха. Та все ж він мені когось нагадував.

- Так. У Яти дуже великі проблеми з контролем емоцій. Їх, звісно, стримують артефакти. І не один. Та, на велику біду, не завжди. Негативні емоції нейтралізують будь-якого виробництва - чи то ельфів, чи укнаєрів, чи ще когось, - пояснив декан.

Я насупилась. Декан звісно правий, та це не привід розповідати всім про мої недоліки.

Розмову про мої здогадки з приводу того, що відбулось на святі, довелося відкласти та перейти до обговорення - чи готовая я довірись і на яку годину домовляємося про зустріч. Хейл Янг я ще не довіряла, але, на диво, вже довіряла Лаверу, тому зустріч запланували після завершення занять.

***

Для мене вже давно не новина: до Дикого Лісу з будь-якої точки світу телепортуватися можу лише я. Декан ще на початку пояснив, що теріторія захищина магічним бар’єром, тому навіть йому, що був тут не раз, доводиться спершу перейти через Лісовий Будинок, а вже з подвір’я переміщатися далі.

Більше того - на кордоні цієї території стоїть захист, що пропускає в обидві сторони усіх нерозумних: від тварин і птахів, до химер та не мерців . А от розумних - ні. Потрапивши під дію заклинань, шукачі пригод і скарбів спочатку блукають, а потім - якщо пощастить - опиняються десь на зовнішній стороні одного з королівств. І не факт в тому, з якого зайшли.

- Хм,… - вкотре хмикнув Янг, досліджуючи артефакт.

- Можна його якось вимкнути? – не витримав і запитав Лавер. Ми вже три години витратили, спостерігаючи за діями мага.

- Не можна. Не вистачає запчастин, - виніс вирок Янг.

Ми з деканом навіть озирнулися один на одного в здивуванні, бо стовідсотково знали: ніхто з нас нічого звідти не витягав.

- Ти впевнений в цьому?

- Як і в тому, що я син своїх батьків.

Дивне порівняння. Здалось, що за ним переховується чергова таємниця. Допитливість на мить підняла голову, та довелось її придавити. Не час зараз для нових секретів – тих, що є, вистачає з надлишком.

- Тоді як артефакт “спав”? Адже поки ми сюди не сунули свого носа, він не діяв? - запитала я.

Ось тут допитливості дала волю - все ж арефакторство мій напрямок.

- Його хтось активував, а потім витяг частину, що відповідала за вимкнення, - продовжив артефактор. - А ви впевненні, що саме ви його активували? Невже нікого, окрім вас, тут не було?

- Є я. Мої друзі. Та вони так далеко не заходили. Звісно, Калрін. Ще є пан фот Хейнн, - перерахувала всіх, про кого мені було відомо.

- Елмет?! В цій частині?! - здивовано витріщив очі Янг.

Ми з деканом ствердно головами.

- Неймовірно! Але це не він. Елмет не зміг би запустити, а після зіпсувати цей артефакт.

- Чому так вирішив? – здивувався Лавер.

- А ти придивись сюди. Краще вдвох.

Наблизившись на максимально безпечну відстань, ми подивились туди, куди вказував артефактор. Янг запустив в виріб незнайоме заклинання, що змусило непомітний до цього напис засвітитися.

- Рінг ог джег коммер, - спочатку я прочитала вголос, а вже після усвідомила, що це могло бути небезпечно.

- Не хвилюйся. В тебе такий акцент, що тричі повтори - нічого не відбудеться, - заспокоїв мене Янг.

- А що воно означає?

Маг зітхнув і подивився на Лавера.

- Що нас чекає недобрий сюрприз, - відповів декан.

Я насупилась - пояснювати мені ніхто з чоловіків не поспішав. Від нетерплячки випустила хвоста та вдарила ним об землю.

- Це не просто артефакт погоди. Я б навіть сказав - і близько не він. Зміна погоди - лише побічний ефект, - почав пояснювати іллін. - Це артефакт виклику. Маяк. Міжсвітовий.