Частина Сьома. 3. Літо 158р.

25 Смарагдия 158р.

Маг-Рівік

Загадкові зникнення, жахливі вбивства, пожежа, вторгнення демонів, наближення іспитів - нічого з цього не стало на заваді у святкуванню Літнього Сонцестояння.

На світанку я з Лавеною, Бірою та Уллою, цілительки були зайняті на практиці, зібрали цілющі трави, що росли поблизу Лісового Будинка. Вдень вирішили прогулятися містом, де розгорнувся черговий ярмарок. Й чого тут не було. Місцеві та заїжджі торговці заполонили своїми візками всю Торгівельну Площу.

Від спеки, галасу та запахів у мене швидко пішла обертом голова. Хотілося якнайшвидше залишити це місце та повернутися до Лісу, де ввечері, зібравшись невеликою компанією, ми планували продовжити святкування. Та окрім прогулянки, в планах було ще відвідування вистави, в якій головну роль грала Лавена.

Щойно ми вийшли з дому, подружка залишила нас, щоб підготуватися до п’єси. Тож, нагулявшись містом, ми протиснулися крізь натовп у перший ряд вуличного театру.

Лавина була дійсно талановитою актрисою - повністю перетворившись на героїню вистави, впевнену й нахабну. Ніхто із глядачів і запідозрити не міг, що у реальному житті напівельфійка - доволі сором’язлива.

Після завершення натовп вигукував своє захоплення, тому ніхто не запідозрив нічого поганого, коли до сцени почав прориватися юнак. Хлопець зі спритністю перевертня дістався до першого ряду, що привернуло мою увагу. Я встигла помітити, як він дістав із кишені флакон із темного скла. А от перехопити не встигла - вміст тари потрапив на дівчат зі сцени.

Засмерділо паленою гумою - запахом, який я вже й не очікувала колись відчути знову.

Дівчата на сцені спочатку вилаялись, але згодом заверещали від жаху. Одна з них почала на “щось” перетворюватись. І це “щось” й віддалено не було схоже на метелика.

Усі, хто перебував на сцені, не розгубилися й швидко залишили її, включно з Лавеною. Натовп біля сцени також почав ворушитись у різні боки - кожен намагався бути якомога далі від небезпеки. І коли на площі вже майже нікого не залишилося, окрім мене з подружками та перевертнем, стало зрозуміло: жертвами нападу були не тільки актриси. Окрім тієї, що на сцені, в судомах перетворення корчилось ще дві дівчини.

Перевертень був задоволений результатом своїх дій. Аж захотілося врізати по його задоволеній пиці. Добре, що подружки були не настільки агресивно налаштовані. Біра з Уллою хутко зреагували та застосували заклинання знерухомлення. Та на диво - заклинання подіяло лише на перевертня. А от на істот - ні.

- Йогпермак скислий! - вилаялась я, коли спробувала затримати чудовиськ за допомогою магії землі. Та, на жаль, рослини розсипались попелом, щойно торкались істот.

А перетворення тривало.

Спотворені судомами обличчя дедалі більш нагадували пташині - з дзьобами та велетенськими круглими очима з боків. Кількість рук збільшилась до чотирьох. Одяг повністю розсипався, оголивши темно-лілову шкіру, “прикрашену” кістяними наростами та панциром на грудній клітині. Із спини виросли крила. Але крила ці були не звичайні - наче пір'я на них хтось опалив, залишивши лише стрички.

На зріст вони теж додали добряче - вже, мабуть, цілий ларк, хоча воно добряче сутулилось, тому може і більше.

І запах... Смердючий запах паленої гуми змішався з чимось мені незнайомим, але не менш гидотним. Ледь стримувалась, щоб не почати блювати.

- Що будемо робити? - запитала Улла..

- Перевертня треба відпустити. Схоже, він свою задачу виконав - знайшов і викрив. Його б допитати, та знерухомлений лише заважатиме.

- Я вже поставила на нього заклинання стеження, - сказала Біра. - Потім зможу його знайти та розпитати про все, що нас зацікавить.

На мить я завмерла. Виявляється, в митті небезпеки укнаєрка вміє швидко діяти.

- Тоді відпускай.

Звільнений юнак, показавши нам ікла, хутко направив свої ноги - подалі від небезпеки.

На площі залишились лише ми та потвори. Інших охочих вступити в бій не було. Всі поховалися. Сподіваюся, що Лавена також - бо її ніде не бачила. Лише самі допитливі виглядали із вікон найближчих крамниць.

Я вкрилась лускою, а от у подружок такого захисту не було. Тому нічого кращого не придумала як створити подвійне захисне коло - одне навколо нас, інше - довколо площі. Сподіваюсь, що це хоча б трохи затримає чудовиськ та не дасть їм розійтись по місту.

А ще я сподівалась, що варта міста вже поспішає нам на допомогу, бо колишні дівчата почали до нас наближатися.

- Коли магія їх не бере, то в мене є два мечі, - запропонувала я витягаючи з браслета зброю. - Вмієте користуватись?

Питання було доречним. Я, звісно, знала, що з Уллою займається Філл, та чи є там успіхи - ні. А на сором жодного разу не поцікавилась у Біри.

- В мене є три старших брати, - просто відповіла та, взявши один з мечів, - А сама як?

- Мені вони не потрібні, - відповіля я й показала пазурі, що були набагато міцніше за будь-яку зброю.