Частина Шоста. 8. Весна 158р.

22 Травневия 158р.

Маг-Рівік

- Ми нарешті визначили, яке саме прокляття наклала Джанна на Соренто, - збудженно пошепки доповів Філл мені майже у вухо, коли я присіла поряд з ним у бібліотеці під час перерви між уроками.

Замість відповіді я подивилась на Вальдегора, й той підтверджуючи слова, кивнув головою.

- Тільки рано радіти. Знати одне - а зняти інше, - додав вампір, щоб передчасна радість не захопила мене.

- То з чим ми маємо справу?

- На нього наклали одразу й прокляття, й приворот. Й від божевілля його рятує ваше з Віткаром заклинання довіри.

Хоча Гор говорив досить тихо, я на всяк випадок озирнулась - чи не підслухає нас хто. За те, що ми зробили з металістом, і за ґрати можна потрапити.

- Тобто Рена приворожили до актриси? - на всяк випадок запитала я у хлопців.

- Скоріше за все, так, - підтвердив Вальдегор. - Можливо, в нього й справді були якісь почуття симпатії до тієї дівчини, але бажання врятувати її самотужки викликане саме приворотом.

- І я з тобою погоджуюсь, - промовив Філл. - Звісно, Соренто важко назвати гарячою головою - на відміну від того ж Леорі. Він спокійний й розсудливий. Поки це не стосується тих, хто йому небайдужий. Ось тут він і без чарів полізе до пекла. Але в цьому випадку саме приворот став причиною божевільного бажання рятувати.

- Так, із цим розібралися. А що з прокляттям?

- От тут найважче. Це прокляття, що краде життєву енергію - такий собі вид вампіризму, - відповів Філл дивлячись при цьому чомусь на Вальдегора.

- І, як у будь-якого прокляття, щоб воно спрацювало як потрібно, є умова. Та, на жаль, це умова аж ніяк не допоможе, - перехопив розповідь вампір.

- Та не тягніть, - не втрималась я й сказала голосніше, ніж треба.

Звісно, мій оклик привернув увагу відвідувачів бібліотеки. Незадоволено засопів незнайомий хлопець за сусіднім столом, який до цього щось зосереджену виписував із книжки до зошита. Проігнорувавши це, я ж не скаржилась, коли перо дряпало папір, вже більш тихіше додала:

- Кажіть вже.

- Прокляття буде діяти, поки хлопець не помре від виснаження або не помре той, хто накладав, - відповів Філл.

- Тобто потрібно вбити Джанну - й проблема усунена? - запитала я з сумнівом. Неприємне відчуття почало свербіти в голові.

- Так. За умови, що саме Джанна приклала до цього зусиль, а не хтось із її оточення.

Альєр в голос сказав те, що щойно почало зароджуватися в моїй голові.

- Є можливість зняти прокляття іншим способом? - не полишаючи надію обійтися мінімальними зусиллями, знов спитала я.

- І так, і ні.

- Та ви, наче, знущаєтеся, - зі злістю подивилась я на друга, прямісінько в його червоні очі. Але за мить зрозуміла, що відчуття нетерплячості - не моє. Тому, вдихнувши-видихнувши, промовила: - Вибач. Щось я знов почала ловити чужі емоції. Мабуть, артефакт знов почав виснажуватись. Продовжуй.

- Так от. Прокляття можно перевести на когось іншого. Але добровольців на цю роль в нас немає.

- Тобто примусово не вийде перекинути?

- В тому й проблема, - важко зітхнув Вальдегор.

- Скільки часу залишилось у Соренто?

- Десь пів року, - майже одразу відповів Філлігран. – Може, й більше, якщо з ним постійно ділитися енергією.

О, це вже добра думка. Цікаво, а скільки життєвої енергії в безсмертних? Чи вистачить її для підтримки, поки всіх темних не знищу? Кого б запитати?.. Декана? Ні, це одразу викличе зайві питання. Тоді кого?.. Відповідь прийшла несподівано - Террі та його ельфійська рідня. Щойно прийду додому - напишу йому листа.

- Нам уже час йти, а то ризикуємо спізнитися на заняття. У мене якраз - прокляття. А в тебе що?

- Елементаристика. Заняття на майданчику, - важко зітхнула я. Кількість спостерігачів, звісно, вже була набагато менше, та все одно - вони були присутні. Тішило лише одне: вони були на всіх заняттях, незалежно від курсу - й не тільки не елементаристиці, а й наприклад, на бойовій магії.

- А я ще посиджу в бібліотеці, позаймаюсь, - промовив Вальдегор якось розсіяно. Я перевела погляд на друга та помітила: хоча віе і вклонив голову над книгою, та все ж уважно спостерігає за хлопцем, що тяжко зітхав коли хтось голосно розмовляв.

Одразу захотілося розпитати, чим той привернув увагу, та не ризикнула. Залишивши питання до вечора.

***

Погода була теплою - як-не-як, травневий добігав до кінця, літо на носі - тому заняттю на свіжому повітрі зраділа вся група. Сьогодні ми змішували магію води з магією повітря і, на відміну від минулого разу, вчилися створювати сніг, а не кригу. Це просте заклинання вдалося всім: комусь із першого, комусь із другого разу, тому решту заняття ми витратили в гру сніжки. Навіть магістр Дафстін не намагався нас зупинити - тим паче, що кулі ми спрямовували заклинанням повітря. От саме за цією дитячою забавкою нас і застукав декан.