Частина Шоста. 8. Весна 158р.

22.05.158р.

Маг-Рівік

- Ми нарешті визначили, що за прокляття наклала Джанна на Соренто, - збудженно пошебки доповів Філл мені майже в саме вухо, коли я присіла поряд з ним в бібліотеці в перерві між уроками.

Замість відповіді я подивилась на Вальдегора й той підтверджуючи слова кивнув головою.

- Тільки рано радіти. Знати одне, а зняти інше, - додав вампір, аби передчасна радість не захопила мене.

- То з чим ми маємо справу?

- На нього наклали одразу й прокляття, й приворот. Й від божевілля його рятує ваше з Віткаром заклинання довіри.

Хоча й Гор говорив досить тихо, я на всяк випадок озирнулась, чи не підслухає нас хтось, бо за те що ми зробили з менталістом й за ґрати можна потрапити.

- Тобто Рена приворожили до актриси? - на всяк випадок запитала я у вампіра.

- Скоріше за все так. Може він і мав якісь почуття симпатії до тієї дівчини, та бажання самотужки її врятувати, викликано саме приворотом.

- І я з Гором погоджуюсь. Звісно Соренто важко назвати гарячою головою, на відміну від того ж Леорі. Він спокійний й розсудливий. Поки це не стосується тих хто йому не байдужий. Ось тут він і без чарів би поліз до пекла. Але в цьому випадку саме приворот є причиною божевільного бажання врятувати.

- Так, з цим розібралися. А що з прокляттям?

- От тут саме важке. Це прокляття, що краде життєву енергію, такий собі вид вампіризму, - відповів Філл дивлячись при цьому чомусь на Вальдегора.

- Й звісно як у будь-якого прокляття, щоб воно спрацювало так як потрібно, є умова. Та на жаль, це умова аж ніяк не допоможе, - перехопив розповідь вампір.

- Та не тягніть, - не втрималась я й вимовила голосніше аніж треба.

Звісно мій оклик привернув увагу відвідувачів бібліотеки. Незадоволено засопів за сусіднім столом незнайомий мені хлопець, що до цього щось зосереджену виписував з книжки до зошита. Проігнорувавши це, я ж не скаржилась, коли перо дряпало папір, вже більш тихіше додала:

- Кажіть вже.

- Прокляття буде діяти, поки хлопець не помре від виснаження, або не помре той, хто прокляття накладав, - відповів Філл.

- Тобто потрібно вбити Джанну й проблема усунена? - запитала я з сумнівом, неприємне відчуття почало свербіти в голові.

- Так. При умові, що саме Джанна приклала до цього зусиль, а не хтось з її оточення.

Альєр в голос сказав те, про що в моїй голові лише почало зароджуватись.

- Є можливість зняти прокляття іншим способом? - не полишаючи надію обійтися мінімальними зусиллями знов запитала я.

- І так, і ні.

- Та ви начебто знущаєтесь, - зі злістю подивилась я на друга, прямісінько в його червоні очі. Але через хвилину зрозуміла, що відчуття нетерплячості не моє, тому вдихнувши-видихнувши, промовила, - вибач. Щось я знов почала ловити чужі емоції, мабуть, знов артефакт почав виснажуватись. Продовжуй.

- Так от. Потрібно перевести прокляття на когось іншого. Й добровольців на цю роль в нас немає.

- Тобто примусово не вийде перекинути?

- В тому й проблема, - важко зітхнув Вальдегор.

- Скільки є часу в Соренто?

- Десь пів року, - майже одразу відповів Філлігран, - може й більше, якщо з ним постійно ділитися енергією.

О це вже добра думка. Цікаво, а скільки життєвої енергії в безсмертних? Чи вистачить її для підтримки, поки всіх темних не знищу? Кого б запитати? Декана? Ні, це одразу викличе зайві питання. Тоді кого? Відповідь прийшла несподівано. Террі та його ельфійська рідня. Щойно прийду додому напишу йому листа.

- Нам вже час йти, а то ризикуємо спізнитися на заняття. В мене як раз прокляття, а в тебе що?

- Елементаристика. Заняття на майданчику, - важко зітхнула я, кількість спостерігачів звісно вже була набагато менше, та все одно, вони були присутні. Тішило лише одне - вони були на всіх заняття, незалежно від курсу, й не тільки не елементаристиці, а й наприклад бойовій магії.

- А ще посиджу в бібліотеці, позаймаюсь, - промовив Вальдегор якось розсіяно, тому я перевела погляд на друга та помітила, що той хоча й вклонив голову над книгою, та все ж уважно спостерігає за хлопцем, що тяжко зітхав коли хтось голосно розмовляв.

Захотілось одразу розпитати чим той привернув увагу, та не ризикнула, залишивши питання до вечора.

***

Погода була теплою, як ніяк травневий закінчувався, літо на носі, тому заняттю на свіжому повітрі зраділа вся група. Сьогодні ми змішували магію води з магією повітря, й на відміну від минулого, вчилися створювати сніг, а не кригу. Вдалося це просте заклинання всім, кому з першого, кому з другого разу, тому залишений час ми витратили в гру сніжки. Навіть магістр Дафстін не намагався нас зупинити, тим паче, що кулі ми спрямовували заклинанням повітря. От саме за цією дитячою забавкою нас і застукав декан.