Частина Шоста. 1. Весна 158р.

01.03.158р.

Маг-Рівік

Поклавши надію, що учні за місяць не забули пройденого, магістри Кадмір Семо та Олівер Стер одразу перейшли до навчального матеріалу не витрачаючи час на розхвалювання свого предмета як минулого року. На першому уроці ми вивчали магічний вплив на залізну руду, а на другому готували універсальну протиотруту.

Під час обідньої перерви я зустрілась з Лавеною в “Ложці”. Подружка з захопленням розповіла як їй сподобались викладачі й предмети які обрала. Переконувати у зворотному не поспішала. Хоча й сама іноді жалкувала, що перевантажила навчальний розклад, все ж намагалась докласти максимум зусиль, щоб швидше завершити навчання.

Потім Лавена пішла на роботу. Вчора подружка влаштувалась в крамницю з парфумерією, в якій я, не дивлячись на носову мазь, ледь трималась, щоб не чхнути від різноманіття запахів. Я ж на наступні два уроки, один з яких був з захисної магії й вів її знайомий мені чоловік, на ім’я Емріс Дотр, що також входив до ордену.

Й звісно ввечері всі зібрались в “Ложці”, щоб відмітити початок навчального року.

Ось тут й зустріла компанію потраплянців на яких випадково натрапила посеред Північного Шляху. Трохи поспілкувавшись, й побажав вдачі, повернулась до друзів. Поки мене не було подружки-цілительки встигли зробити ставки, коли у Леорі з’явиться черговий синець, бо цей горе-коханець сидів серед дівчат-першокурсниць й залицявся до всіх одразу. Й діяло. Жодну не обурило, що вся увага не належить тільки їй. Філл з Вальдегором також не мовчали, й в знак чоловічої солідарності, ставки робили на зовсім інше. Я знов трохи засумувала. Шостого діамантія вампір залишить мене, на цей раз аж на два місяці, які буде навчатися у магістра фот Хейнн.

Віткар прийшов пізніше всіх. Хлопець був чимось засмучений й пригнічений, та періодично дивився на мене. Складалось враження, що він сидить й мріє, щоб в мене прокинулась телепатія і я змогла прочитати його думки. Не дочекається. Минулого разу, то була реакція на магію елементарів й нічого більше.

За загальними веселощами я не одразу помітила прихованого в кутку Соренто. Похмурий, злий, й до чогось приречений. Не подобався мені його стан, навіть лякав. Й тут я пригадала розповідь Олдрі про зникнення його дівчини та загадкові письмена, якими була обписана вся кімната. Було б цікаво на них глянути особисто. Щось мені підказувало, що саме я знайду там багато відповідей. Я замислилась до кого б звернутись з цим питанням? Відповідь прийшла в вечорі коли повертались додому, я згадала про приятелів-вартових.

От алкоголь на мене не діяв ані як, та все ж під дією чужих емоцій п’яніла не гірше, аніж від гном’ячого “вогника”. Того й прийшла до голови думка проти ночі пошукати Нолана, який мав би в цей час патрулювати вулиці.

На таке важливе діло пішла не сама, а в компанії Лавени, Вальдегора та Самідіра. Куди ж без фамільяра? З нами хотіла ще піти Улла, та подружка сьогодні останній день заміняла мене в “Ведмедику”, Філл же викликався її провести додому.

Поблукавши серед занесених метровими кучугурами містом десь з годину, вже й запал скінчився й готові були повернутися додому, як на наше щастя все ж натрапили на Нолана з його друзями-підлеглими.

- Дивне прохання. А чого ти до пана Німідора не звернулась? – вислухавши мене запитав перевертень.

- От кого-кого, а голову магічної гільдії бачити не хочу дуже довго. Бо в нього як завжди купа недоречних питань для мене знайдеться.

- Щось на кшталт звідки посеред степу взялась крижана скульптура?

- Звідки знаєш?

- То все ж це була ти. Пан Німідор знов виграв.

- Так що з оглядом?

- Давай завтра опівдні зустрінемось. В тебе буде час?

- Якраз обідня перерва. А куди підійти?

- Ти знаєш де знаходиться гончарна майстерня пана Алвіша?

- Так, - пригадала я, як минулого року там тарілки купувала.

- Так от біля неї є невеличкий провулок. Їдеш по ньому до самого тупика, а там побачиш прибутковий будинок пані Тіноко. От біля нього й зустрінемось. Встигнеш?

- Звісно, - пообіцяла я сподіваючись, що на зворотному шляху не схиблю з телепортом й з першого разу опинюсь біля воріт школи.

02.03.158р.

Маг-Рівік

Біля вказаного будинку на мене з Лавиною очікував не лише Нолан, а й Вальдегор. Перевертень спочатку захотів скасувати незаконний огляд, якось не розраховував на таку кількість розумних, та все ж погодився.

Невеличка кімнатка розташована в мансарді ще при підході привернула до себе увагу. Мене запахом, а Вальдегора, як виразився вампір – темною енергією, яку я відчула також, щойно переступила поріг. Лавена ж взагалі ледь свідомість не втратила.

- Які дивні руни, - промовив Гор оглядаючи стіни.

- Я їх вже бачила, - тихенько додала Лавена.

- Я також. Та ніяк не можу пригадати.

- Ви обидві чужинки ж? – запитав Нолан, щоб прояснити дещо для себе.