Частина Друга. 3. Весна 157р.

16.03.157р.

Маг-Рівік

Весна прийшла відповідно за календарем майже два тижні тому, але, схоже, не знала про свої права, оскільки за вікном йшов сніг. Густий, великими пластівцями. Через що в крамниці майже не було покупців, мало у кого виникнуло бажання в таку погоду виходити на двір. Того я спокійно сиділа за прилавком та писала черговий реферат з ВННтН, періодично звіряючись з чернетками. Темою роботи було “Швидкість розмноження залежно від кліматичних особливостей, на прикладі скорки”. Мене так поглинула праця опису пустельної істоти, чим-то схожу на суміш скорпіона та черепахи, що не почула дзвоника на дверях.

- Добрий день, - голосно привітався клієнт, відриваючи мене від писанини.

- Добрий. Чим можу допомогти? – відклавши перо, запитала я.

- Мені потрібні пластини, для збереження температури. У вас є такі?

- Так. Звісно. Вам скільки пар?

- Поки що дві.

- Зараз принесу, - й швидко пішла до підсобки, а коли повернулася, хлопець з цікавістю вивчав мої твори.

- Хочеш стати бойовим магом?

- Ні. Артефактором, - відповіла я, обережно загортаючи платини в спеціальну тканину.

- А це тоді нащо?

- Бо ніколи не знаєш, з чим зустрінешся в дорозі. Знання зайві не бувають.

- І то правда.

- Щось ще? – запитала я, оскільки розплатившись клієнт не поспішав йти.

- Так. Дай, думаю, краще роздивитися, хто мене не вважає стільцем.

Стільцем? І тоді мені стало зрозуміло, що переді мною стоїть той самий Леорі, до якого мені не слід лізти, бо він “Зайнятий”.

- А ти потішна. Як же тебе звати?

- Ятаар Лій-Фо Ольше, - назвала повне ім'я, щоб призвести враження.

- Мене Леорі Ер'Крен. Будемо знайомі. Якщо потрібна буде допомога, то звертайся, - додав він і пішов.

І знову на "Ти". Чого в них всіх виховання кульгає?

І коли прийде весна та відповідь від Террі? Я вчора нарешті переписала та відправила величезного листа до друга, а зараз з нетерпінням чекала зворотного повідомлення. Як він там? Що з навчанням? Коли зможемо побачитись?

18.03.157р.

Маг-Рівік

Сьогодні вперше потрапила до кабінету декана, та не сама, а в повному обсязі групи по зіллєварінню. А все через те, що двоє студентів на практиці підірвали зміст своїх котлів, що спричинило невеличку пожежу, яку погасила дівчина, на ім’я Орга Телл, та не розрахувавши силу затопила всю лабораторію.

Того всі причетні до цього інциденту, включно магістра Олівера Стера, слухали суміш нотації: “Наскільки важливо бути обережним” та допитування: “Самі не могли впоратися, чи хтось із сусідів допоміг підкинувши до котла зайвий інгредієнт?”.

- Ще раз запитую, всім все зрозуміло? – При цьому чомусь дивлячись лише на мене.

А я що? Разом з Філлом, Уллою та Оргою була в іншому куточку лабораторії, коли все це сталося.

- Всі вільні, - трохи заспокоївшись, сказав декан, - за винятком учениці Ольше. Усі інші, до виходу. І магістр Стер, після закінчення робочого дня обов’язково зайдіть до мене.

- Звісно, - погодився викладач, та останнім вийшов з кабінету.

У звільнений від натовпу кімнаті стало якось не затишно.

- Сядьте, - наказав декан, вказуючи на крісло, вже більш спокійним голосом.

Я слухняно сіла поклавши руки на коліна, гадаючи що від мене знадобилося.

- У мене до вас є три запитання, - розпочав Лавер. - Перше, що можете сказати про те, що сталося в лабораторії? Як перевертень, у вас більш розвинуті нюх та слух, того є можливість що ви помітити хоча б щось.

- Не хочу вас засмучувати, але в лабораторії стільки запахів, що я піклуюся більше про те, щоб не чхати. Крім того, я використовую спеціальну мазь. Що до слуху. Я в той час радилась з партнером, як краще різати траву й, на жаль, нічого не чула.

- Десь на таку відповідь я очікував, але вирішив спробувати. Грець з ним. Наступне питання. Ви не знаєте, де інші чужинці?

- Хотіла з’їсти по дорозі, але продала в рабство! – Спочатку випалила, а потім зрозуміла, що ляпнула в голос. Око у декана смикнулось, – Вибачте. Останнього разу бачила їх ще в Доримі. В заїзді “Північний вітер”. П'яними. Вони чудово проводили час. А щоб не стати п’ятим колесом у їх компанії, вирішила самостійно дістатися до школи.

- Яку самі оплачуєте.

- Я працюю на двох роботах.

- Так, чув. У крамниці та таверні.

- Ви за мною слідкуєте?

- Це лише питання безпеки.

- Безпеки? А чого боїтесь? Що зруйную місто самостійно? Чи приведу сюди натовп божевільних жерців? – я не витримала та почала гніватися. Хвіст, за яким я вже встигла сумувати, з’явився у повній красі. В лусці й з жалом. При цьому він вихляв з боку в бік, для демонстрації загрози. Навіть широка спідниця не заважала цьому.