Частина Перша. 7. Зима 156-157 рр.

14.01.157р.

Маг-Рівік

Прокинулась ще до світанку від відчуття дискомфорту. Розібравшись з причиною, повернулася до “людського” вигляду. Мабуть, не марно, не стала відмовлятися від такого зручного ліжка, якій зміг розмістити, хоч й маленького, але дракона.

Переконавшись, що нічого не постраждало, я вирішила ще полежати, розвалившись “зірочкою”, але на довго мене не вистачало. Спрага дій перемогла.

Впоравшись з ранковим ритуалом частоти, я попрямувала вниз, де була розташована їдальня.

Щось це мені нагадало...

Порожні столики, відсутність власника. Ось тільки це був не Дорим.

Сумно посміхнувшись спогадам, я сіла за один зі столиків біля вікна, в очікувані, коли з’явився хтось із працівників цього закладу.

- Ви рано! - вигукнула дівчина в білому фартусі та хустині на голові. - У нас ще сніданок не готовий. Лише хліб поставили в печі.

- А вчорашній залишився? - запитала я.

- Так, але...

- От і чудово. Принесіть його. Тільки перед цим наріжте тонкими шматочками та обсмажте на олії. А сир, шинка є? Теж несіть. А є у вас трав'яний чай?

- Є. А також є чайний лист, - гордо заявила працівниця.

- Тоді його й заваріть. Буду дуже вдячна.

- Зараз принесу.

Замовлення довелося чекати трохи більше, ніж очікувалося, але воно того було варте. Окрім того, що я замовила, мені принесли варені яйця та смажену кров'яну ковбасу. А також креманку з вишневим варенням до гарячого чаю. Як сказала господиня, компенсація за те, що не змогла вчасно забезпечити сніданок, включений до виплати проживання.

***

Школу знайшла швидко, та, на жаль, сьогодні був вихідний день. Охоронець на вході порадив завітати завтра о восьмій ранку. Подякувавши, відправилась досліджувати місто, яке вчора не встигла добре розгледіти. А досліджувати було що.

Трохи поблукавши, я вийшла в торговельний район, розташований буквально у двох кроків від школи. І вже там, з відкритим ротом, дивилась на крамниці артефактів, зілля, книг, зброї, посуду та багато іншого

Чесно кажучи, я вперше в цьому світі бачила книги у продажу. Здебільшого це були мемуари, балади чи романи. Але я помітила кілька довідників з трав та одну, тонку по одній з місцевих рас. Я не змогла втриматись й негайно купила їх, раптом стануть у нагоді. А якщо ні, то вони покладуть початок колекції непотрібних книг.

В рядах де продавали готовий одяг, теж не стрималась. Одяг перевертнів був звісно зручним, але я вирішила його зберегти для довгих подорожей. А у звичайні дні згодиться й звичайний одяг. Льняні, світлі сорочки, темних кольорів вовняні штани, спідниці та туніки. В цьому належало ходити до школи. А от дві оксамитові сукні, одна кольору червоного вина, а інша смарагдова, були святкові та мали прикраси зі срібного мережива та вишивки з дрібними камінцями. В них я відчула себе справжньою красунею.

Останньою покупкою на сьогодні було в планах взуття, але на мою ногу у чоботаря не було. Знавши з моєї ноги мірки, чоловік пообіцяв за три дні пошити мені взуття більш придатне до міста.

Вирішивши що сьогодні з покупками досить, повернулася в гостьовий будинок, де зручно вмостившись з книжкою, почала вдосконалювати свою навичку читання.

Раса про яку була мова називалася Дамони. Спочатку йшов зовнішній опис, й оскільки було, так би мовити, кілька підвидів, то це зайняло третину книги. Потім пішли легенди, традиції та обряди. Все скупо, але зрозуміло. Шкода що мало.

15.01.157р.

Маг-Рівік

Вранці школа нагадувала стривожений вулик. Учні бігали, голосно сперечалися, мірялися силою. Й це я ще не встигла переступити ворота.

- Чого завмерла? - запитав мене вчорашній охоронець, здоровезний каргол. - Заблукала?

- Ні. Хотіла дізнатися про вступні іспити. Та не знаю куди йти.

- А. Тоді тобі туди, - та показав на двоповерховий будиночок, який з'єднувався з іншими корпусами коридорами-переходами. - Всередині запитаєш куди далі.

Подякувавши, вже більш впевнено пішла по території школи.

Всередині будівлі мені одразу зустрівся іллін в довгій, темній мантії. Махнувши рукою на потрібні двері побіг далі у своїх справах.

Постукавши та дочекавшись дозволу я тут же увійшла в кімнату.

- З якого приводу? - запитала мене дівчина-ельфійка уважно на мене подивившись. На мені хоча й був новенький одяг, який придбала вчора, та хутряний плащ був ще з Окрольда. Схоже дівчина одразу помітила відсутність родових знаків, бо її настрій швидко змінився з незадоволеного, на зневагу.

- Доброго ранку. Я хотіла все дізнатися з приводу вступних іспитів, - до негативного ставлення до себе я вже майже звикла.

- Ви зарано. Набір починається з першого лютерія. Складаєте іспит, й якщо проходите, вас зараховують, - тоном начебто я дурненька, пояснила вона.