Розділ 14

Понеділок.

Пройшло більше тижня канікул. нічого такого  не ставалось, але...

Сьогодні я ходив кидатися сніжками з іншими хлопцями й дівчатами. Там були мої однокласники, з паралельних класів, і навіть молодші.

Мені було якось на це все одно. Але я добре повеселився.

Та, коли ми вже всі вирішили йти по домах, підійшов Юра зі своїми двома друзяками – Петро Петренко і Павло Павленко.

- Привіт, Крижанівський! – крикнув Коцюбенко.

Я обернувся і побачив їх.

- О! Юра, привіт, - вигукнув хтось.

- Я бачу п’ятиклашки бавляться з четвероклашками? – посміявся Павло.

- Ше й сніг кидають. А чо не пішли додому машинками гратися? – ображав третій.

- А вам яке діло?

- Хочете, до нас йдіть, - запропонував один-єдиний третьокласник серед нас.

Ті тільки засміялися.

- Ми нормальні, а ви малявки.

Дехто почав плакати.

- Ви чого прийшли? – нарешті заговорив я.

- Та ми хотіли спитати в батьків Івана, чи дійсно ви їдете літом в той тур, але їх нема вдома.

Я видихнув так, шоб ніхто не побачив.

- То підіть до батьків Володі, - запропонував мій однокласник. Я був готовий роздерти його!

- Ти думаєш, шо єдиний такий мудрий? – сказав Павло дуже гордо, хоча було видно, шо вони до цього не додумалися.

- Ми це і без тебе можемо зробити, але спочатку хотіли на вас, дурників, подивитися, - сміявся Петро.

- Ану, Юр, сфотай мене, - Павленко дав йому телефон, присів перед нами, а той клацнув.

Я розумів, шо тепер ті знимки будуть по всій школі. А ше я молився, шоб вони не пішли до мене додому і нічо не дізналися.

Після того вони пішли.

Я теж.

Хотілося спитати в друга, шо робити. Він би точно поміг.

Думав, чи точно треба писати листа. Може, дочекатися, поки приїде? Але нє. Це небезпечна ситуація.

Іван, таке діло... Сьогодні я грав в сніжки з нашими однокласниками, ше там були з паралелі, деякими четвертокласниками і одним третьокласником. Тоді до нас підійшли Коцюбенко з двома дружбанами – Паленком і Петренком. Короче, вони хтіли піти до твоїх батьків і спитати, чи дійсно ми їдемо в Європу. Добре, шо ви поїхали!!! 😮‍💨 Але наш Микола сказав, шоб вони пішли до мене. Вони цього ше не зробили, але я боюся.

Ти дуже розумний, тому скажи, шо робити?

Побіг на пошту. Намагався встигнути ше до закриття.