Розділ 8

Вівторок.

Сьогодні я чітко поставив собі ціль стати крутим. Поки я взагалі не знав як, але шось придумаю. Вирішив, шо після школи почитаю про це в інтернеті.

На перерві сказав про це Івану.

- То давай сьогодні підемо до мене і подумаємо там, - запропонував він.

Я зрозумів у чому суть. Просто ми вже давно вирішили, шо в нього вдома краща «енергетика». Коли нам дають додому написати якийсь твір чи просто важке завдання, то ми йдемо до Івася. Не знаю, чому так.

Я попередив маму, шо піду до друга. В нього вдома ми поїли і сіли читати, шо каже гугл.

- «Треба знайти мету в житті», - здивовано прочитав я.

- А якшо «стати крутим» і є наша мета?

- «Вона має стосуватися людини, а не всього світу.

Горизонт 4-5 років – це вже не миттєві потреби, але ще не нездійсненні глобальні плани...»

- ШО? – перепитав Івась.

- Та я сам не розумію, але треба читати, - відповів я.

- І ше написано, шо треба казати «хочеш», а не «повинен», - перебив мене друг.

- «Наприклад, через п’ять років я живу в європейській країні, я за півгодини машиною доїжджаю до пляжу; у мене міцні надійні стосунки; мій рівень заробітку дає мені змогу не дивитися на цінники в магазинах.»

Ми перезирнулися.

- Ладно, треба шось придумати, - сказав я.

Ми почали думати. Це було довго.

- Придумав. Коли виросту буду жити десь далеко і заробляти мільйони! – крикнув Іван.

- Тоді я буду заробляти мільярди.

- Читай далі.

- «Рух до мети.

Візьмемо героя, який вирішив переїхати в Європу до моря. Ось як зрозуміти, що це його справжня мета: у нього є перелік міст, де він у теорії хотів би жити.

Він запланував туристичні поїздки цими містами: купив квитки, забронював готелі, продумав усі переміщення з урахуванням санкцій. Коли ви запрошуєте його кудись, іноді він каже:

Ой, у цей час я буду в Європі, у мене огляд міста»

- Давай складем список, куда ми можемо поїхати.

- Окей, - погодився я і почав шукати в інтернеті список крутих міст. – Венеція підійде?

- Та нє, воно ж на воді. Ти шо?

- Париж?

- О! Це та.

Я записав на листочку. Пізніше туди додалися ще 3 міста, такі як, Мадрид, Лондон, Афіни і про всяк випадок додали два міста України: Київ і Львів.

- А ше ж треба квитки купити, готелі забронювати, - казав я незадоволено, бо це все виглядало складно.

- Шо за санкції?

- Ліпше читати далі.

- «...Він оформив собі міжнародну карту, для цього теж довелося кудись поїхати.

І так далі: оформляє документи, ходить у консульства і всіляко метушиться.

Якщо ж людина тільки розмірковує про еміграцію, ймовірно, це не її справжня мета. Але це можна зрозуміти...»

Тоді я подивився на друга.

- Шо таке?

- «Є погана новина. Мріяти про ідеальне життя краще, ніж його жити.

Ось як це працює. Уявіть, що людина мріяла поїхати на море.

Можна крутити це в голові. Ось він подумки на Мальдівах, ось подумки в Таїланді – скрізь добре, скрізь приємно, в голові одна картинка змінює іншу. Ці думки приємні й нічого не варті, їх можна думати нескінченно.

А коли людина починає втілювати цю мрію, вона має почати обирати. Для початку вона вибирає конкретну країну: Мальдіви чи Таїланд.

А що, якщо ти вибрав неправильно? Перебуваючи на Мальдівах, ти вже не зможеш силою думки опинитися в Таїланді. А що, якщо в тебе тухла риба і несмачні фрукти?

Гірше того: щоб опинитися в іншій країні, потрібно пережити збори, переїзд, переліт, заселення; потрібно домовитися про відпустку.»

- Ого! – вигукнув Іван.

- І шо робити?

- Будемо всім розказувати, шо цього літа полетимо в..., - задумався.

- В нас є цілий список, - нагадав я.

- Та, в всі п’ять міст.

- А якшо дізнаються, шо ми збрехали?

- Та всі вже до того часу забудуть.

- А якшо нє? А якшо попросять розказати? А якшо попросять показати фото і відео? А якшо завалять питаннями? Та ми ж ніц не знаємо.

- То треба вивідати інфу про ті міста. А от фоточки. Ну, мій дядько айтішнік, то я думаю він зможе сфотошопити нам їх. Але, коли спитає, нашо...

- Та це вже добре. А він людина яка?

- Ну, він молодий, в дитинстві був хуліганом, в нас з ним є навіть секрети.

Я був на сьомому небі від щастя.

- То скажеш, шо хочеш похвастатися перед класом. Він точно зрозуміє, - наполягав я.

- Окей.

- Вже завтра почнемо.

Ліг спати я дуже щасливий, бо уявляв як всі семикласники потріскають від заздрості.