Розділ 1

"Кожна людина – це зірка, яка має право світити."
 Карл Саган

2016 -

     2017

Неділя.

Сьогодні мені мама купила щоденник. Я її спитав: «нашо?». А вона сказала, шо це дуже корисно – про все розказувати, як не людям, то хоч би куску дерева.

Розкажу про себе. Мене звати Володимир. Я живу в селищі разом з татом, мамою, бабусею та двома тітками. По сусідству живе мій дід. Звучить дивно, але я зараз поясню чого так:

Коли мій тато тільки познайомився з мамою, то йому бабуся(тобто його мама) зразу сказала, шо жити вони будуть в моєї мами вдома. Хоча я не розумію чого - бабця Магда має такий самий великий будинок і живе там сама.

Дідусь Борис був не радий тому, шо до їхньої хати додасться ше людей, тому він зрозумів, шо не витримає такого і купив дім в сусіда.

Туди могли б переїхати ми з батьками, але дід вже давно хотів пожити в тиші. Він в мене дивний трохи, не дивуйтесь.

Мені 10 років і я вчуся в п’ятому класі.

В мене є найкращий друг – Іван Городчук. Ми з ним дуже часто йдемо до школи і зі школи разом. А там сидимо за однією партою. І так від першого класу.

Чого він?

По-перше, Івась також наш сусід. Тому нам легко бачитися. Деколи я навіть вночі тихенько йду до нього. Паркан між нами невисокий, тому це легко.

По-друге, він любить читати, так як і я. Ми завжди маємо про шо поговорити

По-третє, Іван дуже розумний і цікавиться всім. Прочитав багато енциклопедій і завжди розказує про щось нове. Мені з ним цікаво.

Тепер розкажу про свою сім’ю.  

Мою бабусю звати Єва. Саме вона познайомила мене з другом.

До семи років я був дитиною тихою. Ні з ким не говорив. Ходив до школи, там сидів, а потім йшов додому. Там я обідав, ховався в кімнаті і дивився в вікно. І мені було добре, хоча трохи сумно. Тоді бабуся вирішила мене знайомити з різними дітьми. Вона подумала, шо треба мені подружитися з тим, хто на мене добре впливатиме, тому першим був Іван, але він мені спочатку здався якимсь занудою.

Потім бабця вирішила підсадити мене на читання. Водила нашою шкільною бібліотекою. Приносила різні казки, але це було не те. Вона зрозуміла, тому почала приносити інші жанри. Так я й знайшов фентезі та фантастику. Почав ходити до бібліотеки, але вибір там малий, тому трохи мені купували батьки. Пізніше мені бабуся запропонувала позичати книжки в Івана. І тоді я подивився нього інакше. Так ми й подружилися.

Мою маму звати Валерія. Вона за зовнішністю тупо копія діда.

Мого тата звати Адам.

Він родом з сусіднього села. Але я не знаю, якого саме. Я вже казав, шо він посварився зі своєю мамою. Вже десять років пройшло, а вони ше не говорили! Я не уявляю, як вони так можуть!

Він не розказує багато про свою сім’ю. Я знаю тільки, шо чоловік бабусі Магди, тобто мій дідусь, помер ше 15 років тому.

Ще в неї є сестра, яка вийшла заміж за старшого брата мого дідуся.

Їхня мама померла, коли народжувала свого меншого сина. Після цього їхній тато одружився з іншою жінкою, яка народила доньку.

В мого тата є сестра і вона живе десь далеко.

А моя мама має дві молодші сестри – Орисю та Інну. Вони близнючки. Завжди всюди ходять разом, як сіамські🙄. Мене це завжди нервує!!!!

Дуже важливо. Рік тому я підслухав розмову моєї мами:

- Ше не скоро - от як Володя підросте.

Тоді той другий шось сказав - я ж не міг почути.

- Та почекай трохи. Ніхто нічо не знає і не взнає. Ми будемо обережні.

Знову шось говорив.

- Та я його відправлю до Адама. Нашо він мені ту?

- «Вони говорять про мене?» - подумав я, дуже шокований.

Хтось, по той бік, шось довго говорив.

- Я хату маю, аж дві. Може, мій тато до того часу вмре, то будемо жити в його домі. А як нє – то купимо. Думаю, мама вже не буде тримати нас тут, як було з Адамом. А якшо шо – то можна і до тебе переїхати. Та й Володя буде мати де жити.

І тоді я втік в кімнату, а там довго плакав в подушку. Вже пройшов рік від того, а я ше не знаю, шо то було. Але надіюся, шо моя мама нормальна.

Мій дід Борис колись працював ветеринаром, вже давно на пенсії, але тварин дуже любить. В нього живе троє котів і два пси. А ше два папуги і кури. Я люблю туди приходити і бавитися з ними.

Думаю, це все. А я спати😴.